STREAM-ДЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

         

Ми живемо у високотехнологічному суспільстві: у ньому дуже велике значення має техніка та технології. Озирніться навколо: коли ми використовуємо техніку, що ми можемо зробити без техніки, а що без техніки зробити неможливо, чесно дайте відповідь на запитання «Чи комфортно мені без техніки?». А ще техніка змінюється не просто швидко, а стрімко. Техніка полегшує наше життя. Але техніка має і зворотний бік — іноді вона виходить з-під контролю людини і може стати причиною техногенної катастрофи. Тому важливо навчити людей грамотно користуватися технікою, знати і виконувати правила техніки безпеки, вміти чітко і зрозуміло розповісти іншим правила безпечного використання технічного пристрою, знати ознаки неправильної роботи технічного пристрою та де можна його полагодити. Тобто володіти основами інженерних знань, а ще бути трішечки винахідником та дослідником.

    Сьогодні культура користування технікою поступово стає важливою складовою загальної культури людини: людина має знати як ефективно, оптимально та доцільно використовувати техніку, не шкодячи ані собі, ані іншим людям. Тож, змалку навчаємо дітей безпечно користуватися технікою. І вже не йдеться про фахівців певної галузі: сьогодні такими знаннями має володіти кожний з нас, адже техніка є у кожній домівці і часто від того, наскільки грамотно вона використовується залежить безпека (а іноді і життя) не одної людини. Тож з одного боку професія «інженер» стає однією з найбільш запитуваних: інженери не тільки розробляють та удосконалюють технічні пристрої, а й використовують їх у своїй діяльності, інженери зараз потрібні майже в усіх сферах діяльності людини.

        Ми часто розмірковуємо, як виховати художника, танцівника, співака, навчити грати на різних музичних інструментах… Для цього існує багато відповідних гуртків та студій для 2 дітей різного віку. А от як виховати інженерів? На що потрібно звертати увагу, щоб помітити таку обдарованість? І коли у дитинки з’являється інтерес до техніки? Коли можна говорити, що росте майбутній інженер?..

ДІТИ ПОКОЛІННЯ Z: ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ, УНІКАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ

     

До покоління Z належать діти, народженні після початку ХХІ століття. Вони прийшли у цей світ у цифрову епоху і вже ніколи не зможуть уявити своє життя без інтернету та різноманітних гаджетів. Від самого народження вони звикають жити у світі без кордонів, але з однією поправкою, дуже часто цей світ обмежений екраном.

 Якщо дотримувати «Теорії поколінь», то всі люди, які народилися в один час і отримали схожий досвід у дитинстві, мають однакові цінності. Саме вони й відрізнятимуть їх від людей інших поколінь. Наприклад, люди, які народилися під час війни, дуже боятимуться голоду і цінуватимуть працьовитість, а вже їх діти, більш щасливі та вільні, шукатимуть відпочинку та самореалізації.

Що ми знаємо про дітей Z: можливості

        Ще з дитинства люди Z починають аналізувати величезні обсяги інформації. Найголовніше — вони також можуть швидко знайти потрібні відповіді, відкинувши зайве.  Діти водночас виконують домашнє завдання, переписуються із кількома друзями в соцмережах та месенжерах , а TV демонструє фільм, за сюжетом якого вони встигають стежити. Здібність водночас бачити та сприймати інформацію із різних джерел сприяю значному збільшенню швидкості сприйняття.

         Діти «Z» звикли до легкодоступності інформації, оскільки їм не потрібно чекати та заучувати. Малюки не чекатимуть на свій улюблений мультфільм, вони попросять батьків увімкнути його, а старші діти впораються самі. Їм не потрібно вивчати напам’ять телефони батьків та друзів — це все робить за них техніка. Більш того, їм не потрібні номери телефонів, адже для цього є безліч соціальних мереж.

Графіки і терміни

       Два попередніх покоління звикли жити «від дзвінка до дзвінка»: до дитячого садочку о восьмій, на урок після дзвонику, на роботу з дев’ятої до шостої. Підростаючи, діти Z проявляють нелюбов до чітких графіків та розкладів. Частково це пов’язано з тим, що останні роки нарешті до нас прийшла система усвідомленого батьківства. Батьки більше часу приділяють дітям, пізніше віддають до дитячого садку та школи, а все необхідне завжди попідруч.

         Покоління Z — мультизадачне покоління. Відмова від чітких часових меж не заважає дітям виконувати свої обов’язки і ніяк не впливає на їхнє майбутнє. Робота та навчання для них — це просто перелік завдань, що потрібно виконати в строк. І все. Нічого більшого. Це як у відеоіграх: героєві потрібно встигнути збудувати паркан до темряви, бо нападуть вороги. Уранці та вдень герой може взагалі нічого не робити, адже умова лише одна — виконати все, доки не стемніло. Найголовніше — «Z-ти» все одно привчені до виконання завдань.

Якоюсь мірою це все здається легковажним, але, поміркуйте, які можливості для дитини у майбутньому! Наші діти мають надзвичайно широкий кругозір. Крім цього, завдяки соціальним мережам представники Z покоління завжди обізнані щодо останніх тенденцій. Якщо вміти користуватися всіма вхідними даними, така людина стає справжньою «скарбницею інформації». Швидке засвоєння інформації — це дійсно дуже корисна навичка, якої бракує попереднім поколінням. Але розум, що звик до швидкого потоку та опрацювання інформації, починає нудьгувати, коли її замало і вона надається дуже повільно. Значна різниця у швидкості сприйняття у дітей та педагогів старшого віку призводить до певних проблем:

•      педагогам не вдається утримати увагу дітей;
•      дітям не вдається уважно слухати матеріал та засвоювати його.

           Доступність інформації позбавляє дітей необхідності тягати за собою величезний «багаж знань», тому їх «внутрішній сортувальник інформації» може легко перенести прізвище першого світового космонавта до папки «неважливо».

         «Z-ти» також не завжди здатні зрозуміти, чому вони повинні перебувати у садку або школі в певний час і хто сказав, що математика має бути після фізкультури. Такі діти найбільш продуктивно навчаються та виконують свої хатні обов’язки не тоді, коли це комусь зручно або потрібно, а коли вони мають відповідний настрій.

        На жаль, більшість «Зетів» не готові налагоджувати міцні зв’язки. Якщо більш старшим дітям стає некомфортно, вони легко змінюють обстановку та оточення, без зайвих вагань. До того ж в їхньому світі практично не існує ієрархії. Вони не підкорятимуться комусь лише тому, що цей «хтось» старший за них.

      Найбільша проблема полягає в тому, що сучасна система освіти ще не готова до кардинальних змін. Небагато вчителів розуміє сучасних дітей та знає, як їх можна навчити. Тому це завдання мають виконати батьки.

      Зараз відповісти на запитання «Як виховати інженерів та науковців, що працюватимуть у галузі природничих наук, та математиків?» можуть допомогти нові напрями освіти — STEM, STEAM, STREAM .

 STEM = Science, Technology, Engineering, Mathematics — акронім слів — природничі науки, технологія, інжинірінг, математика.

STEAM = Science, Technology, Engineering, Arts and Mathematics — акронім слів — природничі науки, технологія, інжинірінг, мистецтво, математика.

STREAM = Science, Technology, Reading + Writing, Engineering, Arts and Mathematics — акронім слів — природничі науки, технологія, читання + письмо, інжинірінг, мистецтво, математика.

      Природничі науки: астрономія (наука про Всесвіт), фізика (наука про склад і структуру матерії, а також про основні явища в неживій природі), хімія (наука про будову й перетворення речовин), біологія (наука про живу природу), науки про Землю (географія, геофізика й геологія), медицина (наука про людське тіло та його хвороби).

       Технології: формування уявлення про предметно-перетворювальну діяльність людини, світ професій, шляхи отримання, зберігання інформації та способи її обробки; здатності до формулювання творчих задумів, усвідомленого дотримання безпечних прийомів роботи та користування інструментами і матеріалами; розвиток пізнавальної, художньої і технічної обдарованості, технічного мислення у процесі творчої діяльності, навичок ручних технік обробки матеріалів (папір, дерево, глина тощо); ознайомлення з інформаційнокомунікаційними технологіями, ґаджетами; експериментування.        

      Читання і письмо: акцент на розумінні дітьми змісту тексту, пропедевтичний (вступний) курс навчання грамоти, розвиток моторики, підготовка руки до письма.

       Інжиніринг: проектування, наочне моделювання, конструювання.    

       Мистецтво: просторові мистецтва (архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія, декоративно-прикладне мистецтво та дизайн); часові мистецтва (музика, література); просторово-часові (кіномистецтво, театр, танець).

      Математика: кількісні відношення та просторові форми, логіка.

     

З огляду на визначення напрямів освіти можна зробити висновок :

· STREAM — дошкільники та учні молодших класів;

· STEAM — середня та старша школа;

 · STEM — профільна та вища освіта.

       Сергій В’ячеславовіч Савельєв, доктор біологічних наук, професор, завідувач лабораторії розвитку нервової системи Інституту морфології людини РАН, акцентує увагу на нерівномірності дозрівання мозку дитини. Тому у малюка можуть яскраво проявлятися ті чи інші здібності — наприклад, до малювання, музики, танцю, математики тощо — але це не означає, що дитина має справжній талант у певній галузі і потрібно терміново розвивати 3 здібності дитини у цьому напрямі. Нічого певного про здібності дитини до закінчення розвитку мозку дитини сказати не можна! Тому потрібно надати дитині змогу спробувати себе у різних галузях — дати побути співаком, артистом, балериною, музикантом, науковцем, винахідником… При цьому потрібно уважно стежити за тим, що дитині найбільше подобається, що

Малятко «живе у світі емоцій», тому варто активізувати їх, здивувати дитину, налаштувати на милування довкіллям. Адже здивування часто стає першою сходинкою до активного зацікавленого пізнання світу, дослідження явища, експериментування. Подив є одним з важливих мотивів до пізнання нового, невідомого, відкриття цікавих властивостей об’єктів, подальшого використання їх з власною метою.

     Розглянемо роль компонентів STREAM-освіти для пізнання світу:

· Science, Technology, Engineering, Mathematics — формування цілісної наукової картини світу;

· Reading + Writing — опрацювання змісту тексту (його глибшого розуміння), підготовка руки до письма;

· Arts — дає змогу від милування об’єктом перейти до його пізнання, допомагає вразити, здивувати, задіяти емоції, створити зрозумілі дітям образи, активізувати наочно-образне мислення .

       То чи можна відкинути хоча б один компонент STREAM-освіти? Ми маємо забезпечити дитині право вибору, а для цього їй потрібно спробувати себе у різних галузях знань, щоб самостійно вирішити що більше подобається, чим насправді хочеться займатися у дорослому житті. А чи може подобатися те, чого не спробував? чого не знаєш? Тож головне дитину не примушувати робити щось через силу, через «не хочу, не можу, не буду», тоді і результати будуть відповідними, і у дитина буде впевнена у власних силах, відчуватиме, що її поважають, до неї прислухаються.

       Чим раніше дитина пізнає світ мистецтва, тим кращими будуть результати (незалежно від того, якою діяльністю вона займатиметься у майбутньому). У старшому віці надолужити те, що втрачено у дошкільному, НЕМОЖЛИВО. Адже фізика і лірика часто доповнюють одна одну. Без фантазії, наукової творчості та сміливості, впевненості у власних силах, самостійності, цілеспрямованості, умінні доводити свою думку ніколи не буде справжніх відкриттів.

        А ще відкриття починаються з ІНТУЇЦІЇ, а інтуїція починається ЗМАЛКУ на заняттях різного спрямування:

 · діти вчаться порівнювати не тільки кількісно, а і якісно (порівнювати не рахуючи точну кількість предметів у множинах, не зіставляючи множини, а тільки прикидаючи «на око» де елементів більше, а де — менше);

· висувають гіпотези і придумують експерименти для перевірки їх правильності;

· будують перші хмарочоси, методом проб і помилок навчаються забезпечувати міцність та стійкість конструкції;

· вчаться прикрашати свої роботи, вчасно зупиняючись, прислухаючись до почуття міри;

· придумують цікаві прийоми з’єднання елементів у поробках та цікаві назви геометричним формам, яскраві порівняння з об’єктами довкілля; тощо.

Переваги STREAM-освіти :

· Навчання за темами, а не за предметами: дитина бачить зв’язок між науками, навчання стає насправді системним.

· Використання знань у повсякденному житті.

· Розвиток критичного мислення та вміння вирішувати проблеми.

· Надання впевненості у власних силах.

· Комунікація та командна робота.

· Розвиток інтересу до технічних дисциплін.

· Креативні та інноваційні підходи до проектної та дизайн- діяльності.

· Підготовка дитини до технологічних інновацій у житті.

· Вчаться конструювати для формування культури інженерного мислення у дошкільників, а також можливості їх реалізації та напрями конструкторської діяльності у дошкільних навчальних закладах.

АЛЬТЕРНАТИВНА  ПРОГРАМА
“STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт” Альтернативну програму “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт” схвалено МОН України для використання у дошкільних навчальних закладах (лист від 14 липня 2020 року № 22.1/12-Г-274).

КОНЦЕПЦІЯ  АЛЬТЕРНАТИВНОЇ  ПРОГРАМИ

формування культури інженерного мислення в дітей передшкільного віку

“STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт”

Автор концепції — професор Катерина Крутій

  

Мета програми: допомогти дитині осягнути закономірності та взаємозв’язки довкілля, сформувати цілісний світогляд, який допоможе їй не тільки використовувати знання для задоволення власних потреб, а й свідомо берегти природу, діяти безпечно для себе та інших, сформувати основи культури інженерного мислення.

Специфічні принципи STREAM-освіти дітей дошкільного віку:

• Принцип орієнтації на пізнавальні інтереси дитини.
• Принцип свободи вибору діяльності.
• Принцип освоєння знань в єдності зі способами їхнього отримання.
• Принцип опори на розвиток умінь самостійного пошуку інформації.
• Принцип поєднання продуктивних і репродуктивних методів навчання.
• Принцип формування уявлень про динамічність знання.
• Принцип використання авторських та освітніх програм.

   Підґрунтям розвитку пізнавальних здібностей кожної дитини в програмі виступає сукупність сенсорних, інтелектуальних і творчих здібностей.

Розподіл напрямів роботи за альтернативною програмою:

• ОСВІТНІЙ  НАПРЯМ  “ПРИРОДНИЧІ  НАУКИ”, 
  або Подорож Всесвітом  
• ОСВІТНІЙ  НАПРЯМ  “ТЕХНОЛОГІЇ”,  або Таємничі перетворення      
• ОСВІТНІЙ  НАПРЯМ  “ЧИТАННЯ  І  ПИСЬМО”, 
  або Мандрівка до Країни Слів  
• ОСВІТНІЙ  НАПРЯМ  “ІНЖИНІРИНҐ”,  або Маленькі винахідники       
• ОСВІТНІЙ  НАПРЯМ  “МИСТЕЦТВО”,  або Таємниці Дивосвіту           
• ОСВІТНІЙ  НАПРЯМ  “МАТЕМАТИКА.  ЛОГІКА”, 
  або Пізнаємо красу чисел і геометричних фігур

Форми роботи за альтернативною програмою:

• Освітні ситуації.
• Освітні подорожі.
• Бесіда з використанням відкритих запитань.
• Едьютейнмент.
• Ігри.
• Спостереження.
• Досліди – дослідження.
• Створення колекцій.
• Моделювання явищ та процесів.
• Віртуальні та реальні екскурсії.
• Міні-музеї.
• Заняття — милування природою.
• Сторітеллінг.
• Етюди під музику.
• Інтерактивна пізнавальна казка та історія.
• Пізнавальні презентації з інтерактивними елементами

Особливості планування:

• побудовано за напрямами STREAM;

• ретельно розписана робота з дітьми протягом кожного тематичного тижня, кожного дня;

• охоплює всю роботу за програмою “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт”, а також підходить і до комплексної програми «Дитина в дошкільні роки» (якщо брати певні освітні напрями), тож планування може використовувати широкий загал педагогів дошкільної освіти;

• планування забезпечено й іншими посібниками (зошитами, дидактичними іграми тощо), які допоможуть підвищити якість та ефективність роботи з дітьми;

 • дібрано е-матеріали для роботи з малятами — інтерактивні презентації, фотографії, репродукції картин, музичні аудіо- та відеофайли, мультфільми тощо;

 Електронні матеріали згруповано за темами і напрямами роботи, назви додаткових матеріалів відповідають назвам у плануванні.

       Планування STREAM побудовано за модульним принципом, тож можна використовувати у гуртковій роботі або певний напрям STREAM-освіти (тут потрібно уважно відслідкувати всі взаємозв’язки з іншими напрямами STREAM), або освітні ситуації, які найбільше зацікавили, і таким чином розпочати впровадження нових форм роботи з дітьми.Таке планування повністю відповідає вимогам Нової української школи, тому буде цікавим й вчителям молодших класів (особливо напрям «Мистецтво», адже бесіди за картинами та музикою можна брати і під будь-які теми 1–4 класів). Таке ознайомлення стає особливо важливим для забезпечення наступності дитячий садок — школа.У плані передбачено зміст освітньої діяльності, запропоновано різноманітні форми як спеціально організованої, так і повсякденної діяльності. План дає можливість реалізувати завдання альтернативної програми, яку є сенс використовувати як парціальну до будь-якої комплексної освітньої програми. У старшому віці робота стала ще багатограннішою, складнішою, тому й форми роботи розписані детальніше, ніж у молодшому віці.

STREAM – лабораторія як новий елемент предметно-розвивального середовища закладу дошкільної освіти

         

 Під STREAM-освітою дитини дошкільного віку ми розуміємо спеціально організований процес цілеспрямованого формування особистості, становлення і розвиток духовної сутності в єдності з оволодінням науковими знаннями та вміннями з метою формування культури інженерного мислення.

         Що таке STREAM-лабораторія? Уточнимо, що термін лабораторія походить від лат. laboratorium – працюю. Будемо виходити з цього визначення як робочого, маючи на увазі, що в створеній дорослими лабораторії діти будуть дійсно «працювати» – проводити досліди.

        STREAM-лабораторія – це новий елемент предметно-розвивального середовища ЗДО. Вона створюється для розвитку в дітей пізнавального інтересу, інтересу до дослідницької діяльності і сприяє формуванню наукового світогляду. У той же час лабораторія – це база для специфічної діяльності дитини (робота в лабораторії припускає перетворення дітей у “науковців”, які проводять досліди, експерименти, спостереження).  Під лабораторію можна використовувати звичайні підсобні приміщення. Бажано, щоб там були крани з водою і раковини, на дверях лабораторії вивішується табличка з назвою та емблемою, які діти придумують разом з дорослим. Залежно від розміру приміщення в цій кімнаті можуть бути або тільки невеличкі столики, або столики зі стільчиками, розміщуються стелажі (полиці) для устаткування і матеріалів.

        На окремих поличках можна розставити скляні колби, пробірки, книги, енциклопедії, різні макети; на підвіконнях і поблизу них – ящики з рослинами для спостережень, декілька кімнатних рослин, влаштувати міні-город або міні-теплицю. Прикрасять стіни годинник, барометр, картини (пейзажі), панно з природних матеріалів. Штучних рослин в оформленні лабораторії слід уникати.   

       Для проведення дослідів використовуються негодящі, зокрема пакувальні, матеріали різних розміру і форми: стаканчики різного ступеня прозорості і кольору з-під морозива, йогуртів, сметани та інших молочних продуктів, коробки з-під тортів, пластмасові ложки для сипких матеріалів, палички, трубочки для коктейлів (нові), папір для фільтрування (типу промокальної або серветки), використовується також наявний спеціальний матеріал (глеки, стаканчики для переливання води, циліндри тощо).

        З метою досліджень у лабораторії і на прогулянках знадобляться лупи, бажано мати мікроскопи (п’ять приладів на підгрупу), термометри (для вимірювання температури повітря і води), пісочний годинник, будильник, великі і маленькі магніти, магнітну дошку, міні-планетарій, миски та інші місткості різних розмірів, терези, лінійки, мотузки і шнури різної довжини для вимірювань, комплекти для ігор з водою, папір, фломастери тощо [2].

        У лабораторії також можна розмістити “Шафу знахідок”. До цієї шафи діти (а краще, якщо це робитимуть і батьки групи) приносять і складають усе те незвичайне, що вони знаходять у довкіллі та що може бути цікавим для опису, порівняння, виховання спостережливості. Наприклад: красивий листочок, фантик, камінчик. Надалі відбувається обговорення знайдених предметів.

     Завданнями STREAM-лабораторії є:

розширення уявлень дітей про фізичні властивості довкілля: знайомство з різними властивостями речовин (твердість, боричність, м’якість, сипкість, в’язкість, плавучість, розчинність);

знайомство з основними видами і характеристиками руху (швидкість, напрямок);

 розвиток уявлень про основні фізичні явища (віддзеркалення, заломлення світла, магнітне тяжіння тощо);

розвиток уявлень дітей про деякі чинники середовища (світло, температура повітря та його мінливість; вода-перехід в різні стани: рідкий, твердий, газоподібний, їх відмінність один від одного; повітря-його тиск і сила; ґрунт – склад, вологість, сухість тощо);

розширення уявлень про використання людиною довкілля: сонце, земля, повітря, вода, рослини і тварини – для задоволення своїх потреб;

розширення знань дітей про значущість води і повітря в житті людини; §знайомство дітей з властивостями ґрунту, (входять до його складу пісок і глина;

формування досвіду виконання правил техніки безпеки при проведенні фізичних і хімічних експериментів;

розвиток емоційно-ціннісного ставлення до довкілля.

       

Види лабораторій, які доречні в дитячому садку

 Доречно створювати такі лабораторії:

• лабораторія в окремому приміщенні,
• тематичні міні – лабораторії,
• лабораторія на веранді,
• лабораторія на ділянці дитячого садка .

        Для сюрпризних моментів можна використовувати незнайомих дітям персонажів, або в лабораторії поселити постійних жителів.

        Лабораторія в окремому приміщенні. Ідеальним варіантом для створення лабораторії є окреме приміщення. Для такої лабораторії може бути виділена невеличка кімната, але можна використовувати й підсобні приміщення. Логічно, коли лабораторія є частиною екологічно комплексу, що охоплює куточок природи, екологічну кімнату, музей природи тощо.

      Можна використовувати під лабораторію як частину приміщення, так і коридор, або частину групового приміщення або роздягальні, якщо розміри приміщення дозволяють.

      Наявність в дитячому саду лабораторії в окремому приміщенні не означає, що в групах не потрібно мати міні-лабораторій. У групових кімнатах дошкільнята проводять досліди, спостереження, які розпочато у великій лабораторії. Такі міні – лабораторії можуть бути й тематичними.

         Лабораторія на веранді. Крім шафок з обладнанням і матеріалами, столиками для проведення дослідів, лабораторію можна доповнити календарем природи.

         Лабораторія на ділянці дитячого садка. Така лабораторія може функціонувати весь рік, хоча її використання особливо ефективно в теплу пору [2]. Можна розбити поруч з лабораторією клумбу з рослинами – годинами або рослинами барометрами, зробити сонячний годинник.

     Різноманітні флюгера, вертушки й інші прилади допоможуть стежити за вітром. Зробити дощомір – прилад, за допомогою якого вимірюється кількість опадів. Скільки води натекло в дощомір, можуть визначати самі діти.

        Специфіка організації досліджень в лабораторії Спільна діяльність вихователя в лабораторії організовується щотижня з дітьми молодшого дошкільного віку 1-2 досліди до 15 – 20 хв., з дітьми старшого дошкільного віку – 2-3 досліди до 25 – 30 хв.

     Робота проводиться невеличкими підгрупами (6 – 8 дітей), з урахуванням рівня розвитку пізнавальних інтересів та активності дітей.

      Висновки: Експериментування, дослідження, милування природою тощо сприяє формуванню в дітей уявлень про об’єкти, предмети та явища природи, активізує пізнавальний розвиток і закладає основи для усвідомлено правильного ставлення до об’єктів природи, формує культуру інженерного мислення.

Дослідницька діяльність як засіб ознайомлення старших дошкільників з науковими експериментами у контексті STREAM – освіти.

Чи актуальна STREAM – освіта в дошкільному закладі? Безперечно. За цією педагогічною технологією діти мають  право вибору, нічого не роблять через силу, а насамперед, тому, що їм цікаво. Мабуть, саме тому і показники їх знань, результати пізнавальної дитячої діяльності значно стають вищі. Діти мають можливість спробувати себе у різних галузях знань, щоб  самостійно вирішити що більше подобається. Саме завдяки вільному вибору дитиною шляхів реалізації поставленого педагогом завдання ще змалку проявляються її задатки, здібності, розвиток інтуїтивних осяянь, наукова творчість, сміливість висувати власні гіпотези і доказувати чи спростовувати їх правомірність, впевненість  у власних силах, цілеспрямованість, уміння створювати алгоритми досягнення мети. У  дітей розвивається  критичне мислення , комунікативність  та уміння працювати в команді. По-суті, ми намагаємся виростити майбутнього новатора, лідера сучасної цивілізації. STREAM – освіта готує дітей жити в технологічному суспільстві.

Діти дошкільного віку за STREAM – освітою навчаються розуміти  навколишній світ у всій його комплексності, багаторівневості зв’язків. STREАM – освіта  розвиває здібності до дослідницької, аналітичної роботи, експериментування.

 Запровадження STREAM – освіти  повністю базується на методах інтеграції. Математичні, природничі, технічні або інші дисципліни поєднуються з творчістю і мистецтвом, що викликає у дітей інтерес до навчання.

 Зрозуміло, що стандартний стиль роботи, до якого звик педагог, у STREAM – освіті не спрацює.  Тільки відкритість до нового, здатність самому постійно навчатись, бути завжди у пошуку свіжих ідей, креативний підхід до організації навчання вихованців, –  дозволить підвищити інтерес до всебічного сприйняття знань. Педагог має вміти  привити смак до пізнання, навчити любити сам процес навчання, забезпечити безпосереднє спілкування, організувати спільну роботи своїх вихованців, спонукати їх  налагоджувати  контакти для розв’язування навчальних завдань, спільного творчого пошуку. Педагог добре повинен продумати як організувати навчальний процес, щоби він викликав стимул  у дитини до пізнавальної діяльності діяльності і  забезпечив би  можливість саморозвитку під час оволодіння знаннями. Працюючи за  STREAM – освітою педагогу слід так облаштувати  простір дітей , щоб вони мали можливість  розвинути  власні здібності. Акцент в роботі педагога – це виявити обдарованість кожної дитини у специфічній діяльності, допомогти на повну потужність задіяти  свій потенціал,  без страху випробувати власні можливості.

STREAM-освіта – це, можна сказати,  навчання «навпаки». Ланцюжок навчання тут зворотній: задум, гра, продумування алгоритмів дій, знаходження доказу своїх гіпотез чи їх спростувань нестандартними засобами , використання можливих пристроїв,  а вже потім –теорія і , таким чином, опановані нові знання.Переваги       STREAM-освіти в тім, що вона є альтернативною і дозволяє використовувати все те раціональне і дієве, що є в інших педагогічних технологіях. Це дозволяє педагогові уникнути вузькоформатності і зробити процес навчання ефективним.Ми можемо використовувати, практично, всі форми роботи: ігри-стратегії, спостереження, квест, освітні ситуації і освітні подорожі, експерементування, бесіди з відкритими запитаннями і творчими завданнями, едьютейнмент, моделювання явищ та процесів, віртуальні та реальні екскурсії, створення міні-музеїв та міні-лабораторій, сторітеллінг, пізнавальні презентації з інтерактивними елементами, проектну діяльність. Вже два роки педагоги  Тернопільського дошкільного  навчального закладу №18  впроваджують в практику своєї роботи елементи STREAM-освіти. Акцент ми робимо на дитячому експерементуванні, пошуково-дослідницькій діяльності. Отже, коли ми починали працювати у цьому напрямку, то перед нами постало , насамперед, питання створення відповідного предметно-розвивального середовища, а саме необхідність, в першу чергу, лабораторій, в яких діяли би маленькі науковці. Ці лабораторії , по нашому задуму, мали бути створені так, щоби сприяти розвитку інтересу до дослідницької діяльності та допомогти  сформувати  науковий світогляд у наших вихованців.      

        Згідно вимогам STREAM-лабораторіях, облаштованих у спеціальних приміщеннях  повинні бути крани з водою і раковини, працююча вентиляція. На дверях лабораторії вивішується табличка з назвою та емблемою, які діти придумують разом з дорослим. Залежно від розміру приміщення в цій кімнаті можуть бути столики зі стільчиками, розміщуються стелажі (полиці) для устаткування і матеріалів.

       Не секрет, що далеко не кожен дошкільний заклад може собі такі умови дозволити через нестачу матеріальних ресурсів. Ми у себе облаштували міні-лабораторії, які зберігаємо в підсобних приміщеннях. Яке ж їх наповнення? Скляні колби, пробірки, книги, енциклопедії, різні макети; годинник, барометр, картини (пейзажі), лупи, термометри (для вимірювання температури повітря і води), пісочний годинник, будильник, великі і маленькі магніти, магнітні дошки,  миски та інші місткості різних розмірів, терези, лінійки, мотузки і шнури різної довжини для вимірювань, комплекти для ігор з водою, папір, фломастери тощо.

        Для дитячого експерементування використовується і покидьковий матеріал, зокрема: пакувальний матеріал різного  розміру і форми; стаканчики та пляшечки з-під молочних продуктів, коробки з-під тортів, пластмасові  столові прибори для сипких матеріалів, палички, трубочки для коктейлів; промокальний папір, ватні диски, серветки для фільтрування тощо.

       Діти, захопившись ідеєю створення наших міні-лабораторій, разом з батьками приносять і складають в них усе те, що їм здалось незвичайним і цікавим, що вони знаходять у довкіллі, те, що   може бути цікавим для подальшого опрацювання.

      Коли ми облаштовували наші STREAM-лабораторії, то своїм завданням  вважали :  ознайомити дітей  з різними властивостями речовин (твердість, м’якість, сипкість, в’язкість, плавучість, розчинність); розвинути  уявлення про такі фізичні явища як віддзеркалення, заломлення світла, магнітне тяжіння тощо); поглибити їх знання про світло, температуру повітря та його мінливість; воду та її різні стани: рідкий, твердий, газоподібний, їх відмінність один від одного; про повітря і його тиск; про склад, вологість, сухість грунту) і дати поняття  про значущість води і повітря в житті людини; сформувати досвід виконання експериментів.

       Дослідницька діяльність в наших міні-лабораторіях проводиться щотижня. З дітьми молодшого дошкільного віку 1-2 досліди до 15 – 20 хв., з дітьми старшого дошкільного віку – 2-3 досліди до 25 – 30 хв., невеличкими підгрупами (6 – 8 дітей), з урахуванням рівня розвитку пізнавальних інтересів та активності дітей.

     

   На підвіконнях і поблизу них в  кожній віковій групі нашого закладу – ящики з рослинами для спостережень, декілька кімнатних рослин. Вже в лютому розпочинаються довготривалі спостереження за висадженими власноручно насінням овочевих культур, розсада  навесні переноситься у відкритий грунт. Протягом тривалого періоду вихованці мають можливість не тільки навчатись доглядати за рослинами, а й спостерігати за їх циклом розвитку аж до збору урожаю і приготування з нього корисної їжі. Діти спостерігають за рослинами і звикають до бережливого ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими звичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім і самостійно.

       В кожній групі дитячого садку є своя дослідна ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року. Ці  ділянки  стали для дітей місцем для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами протягом всього року. На земельній ділянці діти працюють після денного сну. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережливе відношення до природи.

       Звичайно, педагоги нашого закладу пам’ятають про те, що провідна діяльність дитини – це гра. Тож, дуже часто форма організації дитячого експерементування проходить у форматі гри-стратегії, квесту, моделювання або ж і фантастичного театралізованого дійства, в якому педагог виконує ,часом  роль заповзятого фокусника.

       Наші  діти із задоволенням беруть участь у експериментах, бо проведений хоча б один раз практичний дослід, формує набагато більше реальних знань і вмінь, ніж численне повторення теорії. Вихованці, спостерігаючи за тим, як проводить дослід вихователь, чи проводячи його самостійно,  почуваються вільно, розкуто, навіть, якщо сумніваються в істинності своїх суджень  і припущень. А досягається це тільки за умови дотримання принципу опанування  знань в єдності зі способами їхнього отримання з  опорою на розвиток уміння самостійного пошуку інформації.  Педагоги нашого закладу, організовуючи експерементальну дитячу діяльність, нічого не  нав’язують маленьким дослідникам  ззовні, завжди орієнтуються на  внутрішню потребу в пізнанні і , якби це не здавалось незвичним, надають дітям повну свободу вибору діяльності. Кожне явище діти досліджують не окремо, а в комплексі з іншими. Це сприяє умінню встановлювати логічні  смислові ланцюжки, причинно-наслідкові взаємозв’язки, , об’єднані єдиною темою. Ми розвиваєм, таким чином, в наших дошкільнятах,  уміння здійснювати  самостійний  пошук інформації  шляхом спеціальних досліджень, що сприяє невимушеному освоєнню певного обсягу знань. І з часом ми помічаєм, що наші маленькі дослідники  вже самі виявляють потребу ці знання здобувати. Ми не

нав’язуємо малюкам знання, не формуємо в їх особі лише споживача  інформації, але розвиваємо здібності ці знання здобувати. Ось у чому самий важливий акцент в роботі за STREAM – освітою. Очікуваний нами результат – це сформований в кожній дитині дослідник, потяг до знань в якого стане стилем життя, його сенсом. В майбутньому це має стати фундаментом  для миттєвого включення пошукової активності в будь-яких життєвих ситуаціях.

 ^{Часто ми працюємо, втілюючи в життя в рамках елементів STREAM – освіти, проектну діяльність. Адже,метод проектів дозволяє вести планомірну, добре структуровану і систематичну роботу. Він допомагає навчити застосовувати і випробовувати отримані знання на практиці.  У ході реалізації проекту  ми обов’язково приводимо дітей, так би мовити, до кінцевого  продукту, який реально можна впровадити в життя.}

Найголовніша цінність методу проектів – те, що, насамперед, це  активний, діяльнісний метод.  Це така педагогічна технологія, що містить сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів та прийомів, творчих за змістом і своєю суттю. І що особливо цінне,  послідовна реалізація етапів проекту привчає дітей до планової систематичної роботи.

Кожна дитина, яка залучена в проекті, виконує свою роль: хтось розробляє власне  ідею, хтось є саме тим проектувальником, який продумує алгоритм втілення проекту в життя, комусь випала роль програміста, фотографа чи кінооператора, інші є науковцями, які консультують на підставі своїх грунтовних знань, є менеджери, фінансисти, які обдумують рентабильність запропонованих проектів і т.д.

Звичайно, за всім цим стоїть мудрий і креативний педагог, який непомітно скеровує весь процес від постановки проблеми до її вирішення: вибір робочої ідеї, проектування рішення, програмування моделі проекту, поетапне здійснення і демонстрація отриманого проекту. А вихованці дізнаються про можливі форми реалізації власних знань на практиці, розвивають навички роботи в команді, навчаються бути комунікабельними під час  спільної роботи над проблемою та випробовуванням різних ідей та розуміти важливість кожного члена команди для успішного досягнення поставленої мети

_{Отже, STREAM-освіта  є інноваційною і, на нашу думку, абсолютно необхідною педагогічною технологією  в дошкільній освіті, який зумовлений станом сучасного соціально-економічного суспільства. Діти, які будуть навчатись за  STREAM-освітою, виростуть людьми вже зовсім іншої формації, які будуть уміти покращити  якість  людського життя. Така освіта є підготовкою людини до життя і суть такої освіти полягає в переорієнтації навчального процесу на потенційні можливості дитини.}

Антошків О. В.
ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ «ПРОЄКТНА
ДІЯЛЬНІСТЬ» У РОБОТІ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Метод проектів виник на початку ХХ століття в Америці і був розроблений видатним американським філософом і педагогом Джоном Дьюї спочатку як метод проблем. Термін «метод проектів» першим ввів Вільям Херд Кілпатрик (послідовник Дж. Дьюї) у 1918 році. Тоді був проголошений принцип «навчання через діяльність», «все із життя, все для життя». У 1905 році в Росії під керівництвом російського педагога С.Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запроваджувати проектні методи у практику викладання. В європейських школах, США, Ізраїлю ідеї Дж.Дьюї набули великої популярності завдяки висвітленій ним ідеї щодо можливості поєднання теоретичних знань із практичним їх використанням в реальному житті, в повсякденності для розв’язання конкретних проблем, завдань. Першоосновою була ідея вільного виховання, в сучасній освіті зараз це добре структурована та інтегрована система освітянської діяльності.

Слово «проект» запозичено з латинської й походить від слова «proectus», яке буквально означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект — це намір, який буде здійснено в майбутньому.

        Проектна діяльність у роботі сучасного дошкільного закладу спрямована на забезпечення результатів навчально-виховного процесу до сучасних вимог суспільства. Метод проектів набуває більшої актуальності, оскільки саме він дає можливість  скорегувати і збагатити навчальний процес. Іноді отримані знання, інформація залишаються теорією, а мета методу проекту – навчити застосовувати і випробовувати їх на практиці для розв’язання конкретних завдань в реальному житті.Тобто, якщо це теоретична проблема, то слід знайти для неї конкретне теоретичне рішення. Як що ж проблема, яка розв’язується в ході проекту, практична, то обов’язково має бути кінцевий продукт, який реально можна впровадити в життя.

 Метод проектів – це, насамперед, активний, діяльнісний метод. Це така педагогічна технологія, що містить сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів та прийомів, творчих за змістом і свою суттю. Відомий науковець Григорій Ващенко говорив : «Цінність методу проектів у тім, що він привчає дітей до планової систематичної робот».

     Проект, який здійснює педагог –  це  спеціально організована діяльність, спрямована на розв’язання певної  актуальної проблеми. Він здійснюється за усталеною системою проектної діяльності. Структура проекту, як правило така:

• постановка проблеми;
• визначення мети;
• фаза розробки;
• складання плану;
• фаза реалізації;
• фаза завершення – оцінка результатів, визначення перспектив розвитку.

        Виділяють декілька етапів  педагогічного проектування. Перший етап – мотиваційний. Назва говорить сама за себе. Організатор проекту викликає в учасників проекту бажання його створити, намагається захопити їх власне самою ідеєю створення цього проекту, його тематикою, завданням, метою, налаштувати на визначення форм організації, методами задля ефективного досягнення кінцевого результату. На цьому етапі варто провести ввідну діагностику первинних знань з проблеми, яка буде вирішуватись в ході здійснення даного проекту.

      Другий етап є організаційний і мета співучасників здійснюваного проекту отримати якомога більше достовірної інформації з поставленої проблеми. Організатор проекту заохочує учасників   до самостійного пошуку цієї інформації в різних пошукових джерелах. Результатом цього етапу можна вважати здобуті  знання, уміння і навички, необхідні для реалізації спільного проекту.

      Під час репродуктивного етапу акцент робиться на заохоченні тих осіб, які беруть участь в проекті, до висування робочих гіпотез, умінні їх відстояти чи спростувати, організації самостійної пошукової діяльності, в ході якої власне і формуються, поглиблюються, удосконалюються знання, виробляться  причинно-наслідкові зв’язки та умовисновки.

       В ході узагальнюючого етапу отримані знання призводять до логічної систематизації. Здійснюється їх моніторинг, щоби визначити чи відбулися якісні зміни порівняно з початковим етапом, стартом проекту, що здійснюється.

       Наступний, творчий  етап, є мабуть самим цікавим по своїй суті, оскільки саме на цьому етапі реалізується у різноманітних видах діяльності весь творчий задум, втілюються всі ідеї, які були запропоновані на першому етапі. Спільний процес, робота в команді, усвідомлення близьких і вже цілком реалістичних досягнень приносить емоційне задоволення, виробляється командний дух, лідерські якості тощо.

         Останній етап прийнято називати рефлексорним, тому що  і організатор, і учасники проекту аналізуючи досягнення та недоліки даного проекту ще й роблять характеристику власним здобуттям, умінням і окреслюють коло питань для удосконалення своєї роботи.На цьому етапі також здійснюється оформлення і демонстрація результатів роботи .

          Проекти різніяться між собою за кількістю учасників і характером контактів між ними. За часом здійснення вони можуть бути довготривалі, сереньотривалі, короткотермінові та міні-проекти. За змістовим навантаженням проекти можуть здійснюватись в межах однієї освітньої галузі, предмету, теми.Такі проекти називаєм монопроектами. Якщо ж ми вивчаєм проблему в межах різних освітніх галузей, то такі проекти називаються міжпредметними. Класифікувати проектну діяльність за напрямами діяльності можна на :

• інформаційну
• дослідницьку

• евристичну
• творчу
• ігрову
• практичну
• оціночно-аналітичну
• навчально-телекомунікаційні

Для дослідницькі проектів характерні:

• добре обміркована структура;
• визначеність мети;
• актуальність предмета дослідження для всіх учасників;
• соціальна значущість;
• продуманість методів дослідження та експериментальної обробки результатів.

Якщо реалізується творчий проект то слід зазначити, що в такому проекті :

• відсутня детально опрацьована структура спільної діяльності учасників;
• спільна діяльність  розвивається в процесі здійснення проекту;
• є домовленість про результати і їх оформлення;

Здійснюючи ігрові проекти організатор та учасники:

• беруть на себе певні ролі;
• вигадують, імітують стосунки, дії  своїх персонажів;
• провідною діяльністю є  гра.

Щодо інформаційних проектів, то для їх реалізації важливим є:

• збір інформації про певний об’єкт, явище;
• ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів;
• добре продуманої структури отримання інформації та здійснення проекту;
• своєчасне  корегування діяльності учасників проекту у ході роботи над;
• продуманість оформлення кінцевого результату.

Для практично-орієнтованих проектів обов’язковими є:

•  чітко визначений результат діяльності від старту проекту;
• орієнтованість  на соціальну значимість;
• потребує складання алгоритму  всіх учасників;
• скоординованість роботи;
• поетапне обговорення діяльності;
• оформлення одержаних результатів;
• упровадження в практику.

Навчально-телекомунікаційні проекти здійснюються за умов:

• інтеграції навчально-пізнавальної, творчої  ігрової діяльність всіх учасників;
• основою такого проекту  є комп’ютерна телекомунікація, яка має спільну мету дослідження певної проблеми;
• заздалегідь  узгоджені методи, прийоми, засоби  та форми організації діяльності;
• спрямованість на досягнення спільного результату діяльності;
• наявність міжпредметних зв’язків.

         В працях науковців можна знайти понад 300 визначень терміну «проектна діяльність».  Отже, константуючи  правильність та важливість всіх цих напрацювань в науці, можна зробити підсумок, що педагогічне проектування  саме той  вид педагогічної технології , який  базуючись на принципах науковості, достовірності, послідовності, наступності і, головне, систематичності, дозволяє самому педагогу здобути знання, реалізувати свої здібності,  уміння, успішно спрямувати в потрібному руслі свою педагогічну діяльність, вдосконалити її, щоби в майбутньому на більш якісному та вищому рівні передати свої здобуття колегам по роботі і своїм  вихованцям. Педагогічна  проектна діяльність передбачає  не стільки узагальнення вже набутих знань, умінь, досвіду, але, насамперед, створення нового в змісті  освітнього процесу.

         Педагогічне проектування, мабуть, як ні одна педагогічна технологія, дозволяє як педагогу так і адміністрації ввести різноманітність в планування і організацію навчально-виховного процесу в освітньому закладі. Як що розглядати застосування проектної діяльності не тільки в контексті роботи з дітьми, а й як ефективну можливість співпраці власне з самими педагогами, то це дає змогу  керівнику педагогічного колективу виявити сукупності творчих здібностей, ініціативності педагогів, які здійснюють навчально-виховний процес. Зрозуміти наскільки вони  уміють мислити і діяти нестандартно, здійснювати діяльнісний  та дослідницький підхід в розв’язанні педагогічних завдань, на якому рівні вони здатні організувати подачу своїх знань дітям, передати свій досвід іншим. Саме організація проектної діяльності дозволяє виявити здатність педагога бути відкритим новому, хотіти вчитися самому  і не боятись діяти креативно, інноваційно, бути цікавим самому собі, вихованцям, колегам по роботі.

        Ще один важливий аспект даної педагогічної техології,  який слід зазначити, це можливість в повній мірі застосовувати шлях інтеграції. Метод проектування дозволяє використовувати  будь-які інші педагогічні технології, те раціональне і ефективне істинне зерно, яке є в кожній з них, ті елементи, які є найбільш ефективними для досягнення кінцевого результату, що значно збагачує сам процес здійснення того чи іншого проекту і робить його цікавим. Тобто «метод проектів» – це не суха передача певної інформації, а завжди пошук, дослідництво, експерементування, творчість та великою мірою інсайт, педагогічна майстерність, в наслідок чого змінюється існуючий стан справ даної проблеми на вищу ступінь удосконалення. Ключовим же моментом даної технології є іновація, адже кінцевим продуктом кожного проекту має стати нове, свіже, раніше не здійснене, по суті евристичне досягненя.

Нова освітня технологія «Едьютеймент», або навчання як розвага для успішного пізнавального розвитку

Особливість технології едьютейнмент в педагогіці і методиці включає:

• обгрунтованість (Навчання більш успішно, коли діти навчаючись можуть бачити корисність отриманих знань);
• додаткова освіта (Навчання є більш ефективним, коли можна отримувати знання самостійно),
• розподілене навчання (Distributed Learning, мережа розподіленого навчання, що забезпечує широкий доступ до освітніх ресурсів багатьох користувачів, при якому всі навчаються по-різному і в різні періоди часу).

Важливо представити інформацію так, щоб її можна було легко засвоїти

Специфічність даної технології навчання обумовлюється наявністю наступних ознак:

1. Акцент на захоплення: Важливим є безпосередній інтерес дитини, який призводить до розвитку нових навичок і накопичення знань.
2. Акцент на розвагу: Саме розвага виступає основним мотивом, який призводить до задоволення, одночасно формуючи стійкий інтерес до процесу навчання, знімає психологічне навантаження від процесу освіти.
3. Ігровий підхід: Завдяки універсальності гри відбувається ефективний процес навчання незалежно від віку.
4. Акцент на сучасність: При використанні актуальних можливостей сучасних технологій, таких як відео-та аудіоматеріали, дидактичні ігри, освітні програми в мультимедійному форматі і багато інших засобів, досягається максимальна залученість дітей в освітній процес.

отже, едьютейнмент — особливий тип навчання, який ґрунтується на розвазі і формуванні первинного інтересу до предмета з отриманням задоволення від процесу навчання і стійким інтересом до процесу навчання.

         Завдання по технології «Едьютейнмент» має відповідати трьом педагогічним принципам: зв’язок теорії з практикою, послідовність і доступність.

       Для досягнення принципу зв’язку теорії з практикою рекомендується вивчення практико-орієнтованих тем, забезпечення діалогічності спілкування. Проблемно-пошукові та дослідницькі завдання є дієвим засобом зв’язку теорії з практикою. Теоретичні проблеми можуть бути доповнені прикладами з дійсності.

      Принцип послідовності вимагає, щоб знання доводилося до рівня системності, тому слід повертатися до вивченого матеріалу і на його основі вивчати нові теми.

       Принцип доступності передбачає, що складність завдань відповідає віку, навичок і умінь  дітей. Подання матеріалу має проходити від простого до складнішого.

        Всі вищевикладені терміни і поняття описують інноваційне навчання, яке сильно відрізняється від традиційної освітньої парадигми. Таким чином, перша частина поняття «едьютейнмент», безсумнівно, розкривається, в той час як друга частина даного поняття різними авторами розуміється по-різному: це і гра, і цифровий контент, і творчість і проживання заданих ситуацій.

      Засоби едьютейнмента для освіти можна розділити на традиційні і сучасні. До традиційних засобів відносяться книги, музика, фільми, освітні ігри, телепрограми, радіопрограми і вільні лекції.

Сучасні засоби едьютейнмента діляться на електронні системи (Електронні підручники, мережеві варіанти музейних виставок), персональні комп’ютерні системи (комп’ютерні або відеогри, електронні тренажери, електронні енциклопедії) і веб-технології (електронна пошта, веб-квести, вики, блоги, чати, відеоконференції).

        Організувати заняття і заходи в форматі технології «Едьютейнмент» можна в кафе, парку, музеї, офісі, галереї, клубі, де можна отримати інформацію з будь-якої пізнавальної темі в невимушеній атмосфері. В європейських і американських закладах  вони називаються «Заняття з відкритим простором».   Під час вільних занять педагог  і діти ведуть діалог, що вимагає великої активності .

       Едьютейнмент — це сучасна педагогічна інновація, яка грунтується на візуальному матеріалі, оповіданні, сучасних психологічних прийомах, ігровому форматі, інформаційних і комунікаційних технологіях, метою якої є максимальне полегшення аналізу подій, підтримування емоційного зв’язку з об’єктом навчання, залучення і тривале утримання уваги учнів.

Виходить, що основною метою едьютейнмента є передача знань, поглядів, досвіду або навичок. Однак, для успішної передачі, отримання та засвоєння інформації необхідно:

• змотивувати дітей на вивчення матеріалу, викликати їх інтерес, спонукати взяти активну участь в процесі придбання знань4
• під час самого процесу набуття знань, необхідно сприяти виникненню задоволення, повністю зайняти дітей і відвернути від сторонніх думок або переживань;
• сильно зацікавивши дітей, змусити їх цілком віддатися заняттю або ідеї.

         Отже, едьютейнмент — це не просто навчання і розвага, це залучення, навчання і захоплення за допомогою різноманітних засобів навчання з урахуванням певних психологічних потреб учнів.

Варто зазначити, що термін «едьютейнмент» ширше, ніж просто гра, так як гра в даній технології є лише одним з багатьох елементів, захоплюючих способів передачі знань. Даний термін охоплює всі, що навчає і інформує в ненав’язливій і цікавій формі. Наприклад, спеціальні комп’ютерні програми або інтерактивні виставки в музеях, телевізійні передачі, які включають в сюжет освітній посил і привертають увагу до якої-небудь проблеми, і багато іншого.

          Останнім часом стали популярні розважальні центри (парки) для дітей, створені за принципом едьютейнмента. Суть цих центрів в тому, що в рамках певної території для дітей створюється простір та умови, максимально копіюють умови дорослої соціального життя. Як правило, подібні центри позиціонують себе як “дитячий місто” або “місто для дітей”. В основному такі центри поділяються на два типи. Перший тип — наукові, де в захоплююче-прикладної формі дітям дається уявлення про різні складних і незвичайних процесах в хімії, біології, фізики, географії, історії і т.д. Другий тип — так звані “міста професій”. Зазвичай в них за основу ігрового процесу береться освоєння різних професій, які зустрічаються в дорослому житті.

    В едьютейнменті ініціаторами організації процесу можуть бути дорослий і дитина .Може бути як систематичним, так і безсистемним. Може бути або не бути регламентованою в часі .Очікуваним  результатом є:

• засвоєння та формування дій, умінь , навичок;
• моральна вихованість;
• інтелектуальний і фізичний розвиток ;
• якісні зміни у психіці дитини;
• оволодіння інформацією з різних джерел, обраних як дорослим, так і дитиною;
• всебічний розвиток дитини.

 К.Крутій виділяє два різновиди едьютейнменту:

• пасивний: коли йдеться про спосіб передачі інформації та навичок дітям, не дуже вмотивованим до навчання;
• активний: коли сам процес навчання розглядається як розвага, причому інформація або навички можуть засвоюватися з різних джерел.

 Базові принципи, на яких ґрунтується едьютейнмент:

• принцип системності (заняття зберігають основні компоненти, особлива увага надається меті заняття);
  •  принцип діяльності (вихователь лише організатор процесу активного « відкриття» знань дитиною);
  • принцип безперервності (результат діяльності на кожному попередньому етапі забезпечує початок наступного);
  •   принцип мінімаксу ( дітям пропонуються максимальні можливості освітньої діяльності, які забезпечуються мінімумом докладання зусиль);
  •  принцип домінанти (перевага надається одному виду діяльності , інші – як допоміжні);
  •  принцип варіативності (використання як традиційних, так і сучасних засобів навчання);
  •  принцип психологічної комфортності (кожна дитина знаходиться в зоні комфорту, співпрацює як з однолітками, так і з педагогами в доброзичливій атмосфері).

       Для дитини дошкільного віку головне – це діяти, стати безпосереднім суб’єктом гри. А діють наші малята по-різному, тому і не схожі один на одного. Підлаштуватись під потребу дитини – саме ця вимога до самого себе має стати основною в діяльності сучасного вихователя. Тільки дух пошуку і досліду можуть пробудити в дитині радість пізнання. Дати дитині відчути радість відкриття з власного досвіду – це надати можливість відчути жагучу потребу в нових знаннях.

      Таким чином, вихователь і діти стають активними учасниками захоплюючого дійства – квесту у пошуках знань. Отже, едьютейнмент – не просто навчання та розвага, це залучення , навчання і захоплення за допомогою різноманітних дидактичних засобів та з урахуванням психологічних потреб дітей.

Використання квестів в технології едьютейнменту

      Поштовхом для використання квестів в освітній діяльності звичайно стала поява комп’ютерних ігор в жанрі quest. Саме англійське слово quest означає «пошук» або «пригода». Основою квест-технологій, які масово почали використовувати в освітній діяльності з 1995 року, є пошук розв’язання поставленої задачі. Професор університету Сан-Дієго Берні Додж запропонував використовувати в процесі навчання пошукову систему, в якій потрібно знаходити вирішення поставленої задачі з проходженням проміжних станцій, на кожній із яких необхідно виконати завдання або знайти ключ для виходу на наступний рівень. Квест – це форма взаємодії педагогів та дітей, яка допомагає формуванню вмінь та знань вихованців, розв’язує певні завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету.

Види квестів:

• лінійний (розв’язання однієї задачі дає можливість вирішувати наступну);
•  штурмовий (за допомогою підказок учасник сам обирає спосіб виконання завдання);  
• кільцевий ( по змісту , це лінійний квест для декількох команд, які стартують з різних місць)

        Всі види квесту об’єднує досягання мети через розв’язання проміжних завдань та систему підказок.

Орієнтовна структура квесту:

• постановка мети (введення) та розподіл ролей;
•  список завдань (етапи проходження, список запитань тощо);
•  порядок виконання поставленої задачі (штрафи, бонуси);
•  кінцева мета ( ПРИЗ як засіб зацікавити дітей і як винагорода за їх активну діяльність).

        В процесі навчальних квест-ігор вирішуються як пізнавальні та розвивальні завдання, так і виховні. Навіть дошкільнята починають розуміти, що кінцевий результат залежить від зусиль кожного члена команди. Якщо один з членів команди не справиться з завданням, то і решта дітей не зможуть рухатися далі. Це зобов’язує членів команди допомагати один одному.  Команда – це суспільство в мініатюрі, в якому живе дитина і в якому потрібно дотримуватися певних правил поведінки та моральних норм. Ця форма діяльності забезпечує всебічний розвиток дітей , сприяє позитивному емоційному настрою, допомагає формуванню вміння діяти в команді та встановлювати інтегративні зв’язки в процесі навчання.  Таким чином , квест – це гра , яка має невимушений характер, опирається на внутрішні потреби дитини і дозволяє розвивати самостійність її дій.

       Сучасні діти народжуються і розвиваються в часи бурхливого розвитку цифрових технологій. Все, з чим ми почали знайомитися вже у більш-менш дорослому віці, їм відоме з пелюшок. Комп’ютер, Інтернет, мобільні пристрої вони опановують ще до того, як потрапляють до школи. Це не може не позначитись на характері їхнього світосприйняття, мислення, на їхній поведінці. Тому для них не зовсім підходять традиційні методики навчання. З цього випливає першочергове завдання освітян — зміни. Але змінювати слід не дітей (забираючи в них мобільні телефони і блокуючи доступ в Інтернет).

 Змінювати потрібно методику. 

Приємне і корисне

     Передусім західні педагоги і психологи пропонують не відхрещуватись від цифрових технологій, як від чуми, а навпаки активно залучати їх до навчального процесу. Ідея полягає не в тому, щоб зробити з закладу комп’ютерний клуб, а в тому, щоб ефективно використовувати технологічні досягнення сьогодення. По-перше, це відповідає інтересам і смакам молодого покоління. По-друге, вони дійсно мають величезний освітній потенціал. Перетворення сфери розваг на потужну просвітницьку платформу — це основний принцип нового навчального формату едьютейнменту (англ. edutainment) або розважального навчання. 
     

Яскравий приклад едьютейнменту — освітні комп’ютерні ігри. Спеціалісти стверджують, що їхнє залучення до навчання суттєво підвищує мотивацію дітей до засвоєння нових знань, а також має позитивний вплив на їхні інтелектуальні здібності. На сьогоднішній день існує безліч цікавих і корисних відеоігор, за допомогою яких можна опанувати той чи інший навчальний матеріал. Основи біологічної науки у формі детективного квесту (History of biology), покрокова стратегія із всесвітньої історії (Civilization IV), віртуальний пазл на знання геополітичного устрою світу (Maps Jigsaw Puzzle), курс з математики у вигляді шпигунської операції (Operation Math) — це лише окремі пункти з величезного списку, що постійно оновлюється. 
        Деякі педагоги пішли в цьому напрямку далі і спробували побудувати увесь навчальний процес за структурою гри. Так, в американській школі “Quest to learn” уроки перетворені на місії, оцінки — на рівні (від новачка до вченого гуру), а вчителі виступають в ролі досвідчених провідників. Помилка не вважається підставою для розпачу: проблемний рівень можна пройти заново і ретельніше пропрацювати питання. У такій формі дітям вчитися легше і цікавіше. Вони припиняють ставитись до навчання як до фатального обов’язку чи примхи батьків. Поєднання навчання із грою породжує асоціацію знань з виграшем: хто успішніше вчиться, стає переможцем (спочатку у грі — потім у житті). 

  Формування в дітей саме такого уявлення про сенс освіти є головною метою концепції едьютейнменту.Великі зміни починаються з маленьких кроків.