Гра та спілкування у дошкільному дитинстві розвиваються у тісному взаємозв’язку.  Їх розвиток має неоціненне значення на формування особистості в дошкільному віці. Саме завдяки грі та спілкуванню найефективніше  можливо  розвинути змалечку у дитині найважливішу людську здібність – бути людиною серед людей.

        Дитинство – це період, коли у процесі спілкування і ігрової діяльності відбувається індивідуальний розвиток особистості, під час якого опановується  досвід попередніх поколінь і пізнається сама особистість, світ людей і відносини між ними. Саме в ході гри, під час  процесу взаємодії між її учасниками формуються головні цілі спілкування: вміння домовлятися, поступатися, прислухатися, вислуховувати, переконувати, пропонувати, співчувати, приймати. Реальні стосунки, які виникають у процесі гри є основою організації дитячого товариства і забезпечують набуття дітьми особистого досвіду комунікації.

      Найперший і найголовніший досвід  та знання  у задоволенні  своїх потреб дитина отримує від близького дорослого у процесі спілкування. А з часом отримує його у процесі ігрової взаємодії з однолітками. Рівень засвоєння форм спілкування з батьками впливає на подальший розвиток бажання та вміння дитини взаємодіяти з іншими дітьми та дорослими.

     Розвиток комунікативної діяльності дитини є передумовою засвоєння форм ігрової взаємодії з однолітками. Тож як, чому і коли з’являються у дітей труднощі у спілкуванні? І як за допомогою ігрової діяльності можливо їх вчасно скоректувати? Причин, які викликають у дітей труднощі у спілкуванні безліч: родові травми, різні захворювання, несприятливі умови виховання.

      Останнім часом відмічається усе більше дітей з обмеженим словниковим запасом, невиразною мовою. Все діло в тому, що дорослі турботу про дитину розуміють однобоко: накормити-напоїти, вдягнути-взути. Але це лише задоволення біологічних потреб: у їжі та теплі. Часто дорослі не задумуються над тим, що недостатньо придбати дитині багато яскравих іграшок, потрібно ще прикласти зусилля для того, щоб дитина навчилася ними гратися. Це особливо важливо для тих дітей, у яких не має товаришів для ігор.  Таким товаришем для них повинен стати дорослий.  Основна причина труднощів у спілкуванні – недорозвиненість емоційно-вольової сфери дитини. Також незадоволення дорослими першої потреби малюка у прагненні до доброзичливої уваги, призводить в майбутньому до того, що дитина закривається у собі, сторониться всіх, погрузившись у свій внутрішній світ.

       Ще однією з причин, які викликають труднощі у спілкуванні – це недорозвиненість мовлення, або й навіть його відсутність.  Це відбувається тому що дорослі,  самі цього не розуміючи, пригнічують процес активної мовленнєвої діяльності дитини. Дорослих задовільняє те, що дитина здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконавши вказівки дорослого. А дорослий, очікуючи від дитини появи перших слів, покладається на те, що вона розуміє їх і не переймається потребою створення ситуації предметної дії. 

        Як же слід працювати з дітьми, щоб запобігти труднощам у спілкуванні з оточуючими людьми? Головне, що потрібно знати і пам’ятати дорослим, які відповідальні за майбутнє підростаючого покоління, що дітей потрібно любити і обов’язково поважати кожну особистість. Поганих та тяжких дітей не має, а є дорослі, які не вміють, або не хочуть зрозуміти та прийняти усіх дітей без винятку. Основний шлях подолання дитячих труднощів у спілкуванні – це розвиток емоційно-особистісної форми спілкування дитини з близькими людьми, усунення авторитарного стилю керівництва у вихованні дітей і твердження партнерських, дружніх стосунків (суб’єкт-суб’єктних відносин) у спілкуванні дитини з навколишнім світом.

       Для дитини важливим є знаходитися у центрі уваги оточуючих, бути почутим і оціненим. Сьогодні, нажаль, лише в дошкільному закладі діти мають можливість набути досвід колективної взаємодії  під час самостійних творчих ігор. Головне призначення дошкільного закладу: допомогти кожній дитині оволодіти основами науки життя, а не дати їй знання з окремих предметів.              

      Пріорітетною метою та очікуваним результатом дошкільної освіти сьогодні є дитина як цілісність, дитина зі всіма розвиненими характеристиками її тілесної, психічної, соціальної, творчої, духовної зрілості відповідно до можливостей дошкільного дитинства.

      Творча ігрова діяльність дитини є предметом постійної уваги на всіх етапах педагогічної технології та основним критерієм ефективності педагогічних зусиль, оскільки характеризує рівень психологічного розвитку дитини. І це саме так, тому що радість від самого процесу розвитку отримують не тільки діти, а й інші учасники даного процесу: педагоги та батьки, які є незамінними учасниками  у освітньому процесі – партнерами у спілкуванні та у спільній діяльності. Центральною фігурою є, але й вихователю відводиться особлива роль: прийняти, стимулювати, підтримати, навчити, розвинути окремо взяту дитину. Діти навчаються бачити перспективу своєї діяльності. Дуже важливим є те ще, щоб діти все що робили,  було б комусь потрібне: Котику, дітям із сусідньої групи, мамам, бабусям і т. д.  І от саме  в процесі проектів, за їх допомогою, ми розвиваємо у дітей психічні процеси: пам’ять, спостережливість, увагу, фантазію та обов’язково зв’язне мовлення та спілкування: вміння домовлятися, прислухатися, давати та виконувати вказівки, чути партнера по спільній діяльності.

      Виховуємо партнерські відносини, які допомагають співіснувати у  співтоваристві однолітків: вміння прийти на допомогу та її приймати, підтримати, почути, співпереживати. А  також збагачуємо дітей знаннями доступною для їхнього віку інформацією з тієї чи іншої теми.