Гігієнічні вимоги до дитячого одягу і взуття

Унаслідок менш досконалого механізму терморегуляції, знач­но більшого, ніж у дорослих, питомого співвідношення величи­ни поверхні тіла та одиниці його маси, більш інтенсивного пе­риферичного кровообігу, діти швидше охолоджуються в холодну пору року і перегріваються в літню. Тому їхній одяг повинен мати більш високі теплоізоляційні властивості взимку і сприя­ти тепловіддачі влітку. При цьому дуже важливо, щоб одяг був вільним, проте не громіздким, не перешкоджав рухам, не спри­чиняв зрушень у кістково-м’язових сполучних тканинах. У ньо­му має бути якомога менше рубців та грубих швів. Різні природно-кліматичні умови визначають особливості гігієнічних вимог до одягу для населення. У суворих кліматич­них умовах особлива увага приділяється забезпеченню висо­ких теплозахисних і вітрозахисних властивостей одягу. Для цього широко застосовуються неткані утеплювачі із синте­тичного волокна, різні синтетичні тканини та їх суміші з нату­ральними. Основними вимогами до одягу в умовах жаркого клімату є високі повітропроникність та гігроскопічність, низька тепло­провідність, вільний покрій, переважно світлі тони. Найбільш придатні для такого одягу натуральні тканини (бавовна, льон, вовна).

Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам: 

• мати малу теплопровідність;
• забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію;
• бути зручним у користуванні, не порушувати кровопоста­чання, ріст і формування кістково-м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною куль­турою і під час виконання трудових операцій;
• забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів, не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних ре­човин у концентраціях, здатних у реальних умовах експ­луатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та ін.) на шкіру ступні і організм у цілому;
• відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особ­ливостям організму;
• легко чиститися і висушуватися4
• тривалий час зберігати вихідні форму та гігієнічні властивості.

Добрі гігієнічні властивості мають матеріали з натуральної шкіри. Вони еластичні, помірно повітропроникні, мають низь­ку теплопровідність, не виділяють у внутрішньовзуттєвий простір шкідливих хімічних речовин, не подразнюють шкіру. Це дуже важливо, бо навіть у разі помірного фізичного на­вантаження кожна ступня дорослої людини може виділяти від 2 до 5 г поту за годину.

У разі недостатніх повітропроникності та паропроникності взуття різко погіршується мікроклімат взуттєвого простору, піт і продукти його розкладання подразнюють шкіру, сприя­ють виникненню дерматитів, мікозів тощо.

У виробництві різних видів взуття все більшого застосуван­ня набувають синтетичні матеріали (полівінілхлорид, поліаміди, полістирол та ін.), хімічні пластифікатори, стабілізатори, напов­нювачі, пігменти, лаки, пароутворювачі, клеї. Основний їх не­долік — низькі повітропроникність та паропроникність.

Однак синтетичні матеріали широко використовують для виготовлення верху, внутрішніх деталей і облицювання взут­тя. Теплозахисні властивості низу взуття головним чином за­лежать від теплопровідності вихідних матеріалів. Матеріали для підошви з натуральної шкіри і мікропористої гуми мають меншу теплопровідність, ніж синтетичні, і тому забезпечують кращий теплозахист.

                                ЩОБ ЗУБИ БУЛИ ЗДОРОВІ.

Переважна бiльшiсть людей знає, що стан зубiв та слизової оболонки порожнини рота тісно пов’язані зі станом здоров’я всього організму. Змінити ситуацію на краще, поліпшити здоров’я підростаючого покоління можна тільки методами первинної профілактики, де важливу роль грає вiдповiдальнiсть кожної людини як за стан свого здоров’я, так i за здоров’я своїх дітей.Зрозуміло, що запорукою здоров’я людини, в тому числі й зубiв, є правильне харчування.

Для формування та збереження структури зубiв необхідно вживати продукти, що містять багато кальцію, фосфору, фтору, мiкроелементiв та вiтамiнiв групи В. Це – молочні продукти, особливо тверді сири, крупи, особливо гречана, вівсяна, чорний хліб, смажена та печена картопля, яйця, гарбуз, чай, бобові, морська капуста, буряк, морква, горіхи. У рацiонi кожної людини, зокрема дитини та пiдлiтка, повинні бути горохові та квасоляні супи, вінегрет. Гарніри до м’ясних страв краще готувати з круп, частіше вживати овочеві салати з додаванням горiхiв та великої кiлькостi зелені (кріп, петрушка та ін.). Всім дітям, віком від 1,5-2 років та пiдлiткам протягом дня  необхідно вживати приблизно 0,5л будь-якого молочного продукту.Одна з головних вимог до їжі – вона має бути достатньо твердою.

Тому обов’язковим для всіх є вживання сирих овочів та фруктів, салатів із зелені. Адже тренування жувального апарату є надзвичайно  важливим для формування зубощелепної системи, гарного кровообігу, нормального росту щелеп та правильного розміщення зубiв.Неприпустимим є вживання великої кількості солодощів, борошняної вуглеводистої їжі, особливо перед сном. Така дієта сприяє розвитку карієсу. Однак, позбавити дітей задоволення з’їсти смачну цукерку, тістечко або печиво було б жорстоко i практично неможливо. Краще навчитися їсти ці  ласощі вдень після основної їжі, але не перед сном. Після вживання солодкого необхідно почистити зуби або з’їсти твердий овоч або фрукт.

Однією з головних складових у профілактиці стоматологічних захворювань є гiгiєна порожнини рота. Чищення зубiв вранці зразу ж після сніданку та перед сном має стати непорушним законом як для дорослих, та і для дітей. Чим менше в рацiонi людини овочів, фруктів та твердої їжі, тим чищення зубiв необхiднiше.Щітка для чищення зубiв повинна бути в міру жорсткою (не дряпати ясна, але добре очищати), не дуже густою, щоб щетинки, згинаючись, заходили в мiжзубнi проміжки. При нормальній емалі немає принципової рiзницi в тому, чим чистити – порошком чи пастою. Треба вибирати той засіб, після якого зуби будуть чистими, блискучими, а в роті – приємне відчуття свiжостi.

При наявності захворювань зубiв або ясен бажано проконсультуватися у стоматолога щодо iндивiдуальних особливостей догляду за порожниною рота.Напрямки руху щітки повинні бути різними: горизонтальними, вертикальними, подовжніми та поперечними по жувальних, зовнiшнiх i внутрiшнiх поверхнях зубiв. Для того, аби лiкувальнi компоненти, які містяться в зубних пастах, встигли проникнути до емалі зуба або слизової оболонки порожнини рота, чистити зуби необхідно, як мінімум, протягом 1,5-2 хвилини.

Регулярне звернення до лікаря 2 рази на рік допоможе не тільки попередити захворювання, а й вилікувати його на ранній стадії. Зуб може й не боліти, але з кожним днем руйнуватися все більше i більше. Запалення ясен, рiзнi захворювання пародонта лікуються тільки на ранніх стадіях. Якщо зуби вже хитаються, даремно вимагати від стоматолога повного виліковування. Він може тільки полегшити страждання, але не відновити втрачене здоров’я.Своєчасне лікування молочних зубiв допоможе зберегти їх до фiзiологiчної зміни.  Передчасне видалення цих зубiв може викликати зміщення сусiднiх, нахил вперед першого постійного моляра, який прорізується в 6 років, втрату місця в щелепі для постійних премолярiв. Тому кожну дитину після 2-х років потрібно показувати стоматологу 2 рази на рік.Якщо з дитинства приділяти увагу гiгiєнi порожнини рота, правильно харчуватись, регулярно вiдвiдувати стоматолога – ви збережете свої зуби, а значить, забезпечите здоров’я всьому організму.

                       ЯК ЗБЕРЕГТИ ЗІР.

У сучасному світі прийнято вважати , що причиною короткозорості є три фактори:

Перший – робота на близькій відстані до предмету. З дитячих років відомо, що відстань між нами і , наприклад, книгою, не повинна бути менше 30-40 сантиметрів.

Другий – схильність , тобто хвороба, передана від бабусь і дідусів , мам і тат у спадщину.

Третім фактором вважається послаблення біомеханічних властивостей зовнішньої оболонки очного яблука і її розтягування під впливом внутрішнього тиску.

Є кілька правил щоб ЗБЕРЕГТИ ЗІР:
1. При роботі (над уроками) , читанні , малюванні необхідно дотримуватися дистанції 40 см до предмета (книги , зошита , альбому). Для того, щоб дитині було зручно дотримуватися такого правила, забезпечте його зручним столом і стільцем, які будуть відповідати росту дитини.

2. ТБ має бути на відстані не менше 3 метрів від дитини, крім того, перегляд не повинен тривати більше 1 години. В ідеалі – 30-40 хвилин.

3. Освітлення і положення. Освітлення завжди має бути рівномірним і достатнім. У вечірній час користуйтеся настільними лампами, але не надто яскравими (60 ват). Світло повинно падати з лівої сторони (якщо дитина правша). Не варто допускати, щоб дитина читала лежачи або напівлежачи. Читання стоячи (наприклад, під час поїздки), також не принесе нічого, крім шкоди.

4. Якщо  дитина займається 1,5-2 години,  кожні 30 хвилин треба робити  перерву, нехай дитина з’їсть яблуко, поспілкується з кимось.».

5. І , звичайно прогулянки на свіжому повітрі.

Звичайно, бажання батьків дати дітям гарну освіту і тим самим, здавалося б, пристосувати, влаштувати їх у життя – це благо. Але, прагнучи йти в ногу з часом, ми часом покладаємо на дітей важку ношу – сучасна освіта вимагає обов’язкового вивчення іноземних мов, багатогодинного перебування за комп’ютером, прочитання великого обсягу літератури і так далі. Це дуже добре, але в такій нелегкій праці дітям необхідна наша активна допомога.

                               Зорова гігієна

Поради офтальмологів:

 1. ТБ.
Для дітей до 7 років загальна тривалість перегляду телевізора не повинна

перевищувати 30-40 хвилин на день. У старшому віці – до 1,5 – 3 годин.
Відстань до телевізора має становити 5 діагоналей екрана. Тобто, для екрана з діагоналлю 72 см відстань до телевізора має становити не менше 3,5 метрів. Ваша кімната не дозволяє так далеко відсунутися? Значить, вам потрібен телевізор поменше.
Причому  тип його (електронно-променевої, рідкокристалічний або плазмовий) ніяк не впливає на переносимість зорових навантажень, що б там не писали виробники.

2. Комп’ютер.
Офтальмологи кричать в один голос: до школи ніякого комп’ютера. Природно, в сучасному світі, де комп’ютер є практично в кожній сім’ї, заборонити його використання дуже важко. Але обмежити необхідно. Якщо ви знаєте, що у вашій сім’ї є обтяжена спадковість, то, звичайно, слід зберегти твердість. Якщо з цим все спокійно, то рекомендований офтальмологами час за комп’ютером для дітей 7-9 років – близько 15 хвилин на день. Для дітей старше 10 років цей час доводять поступово до 1,5 годин на день, з обов’язковими перервами. У перервах необхідно робити вправи для очей.
 

3. Читання.
При читанні відстань від очей до книги повинно бути не менше 30-33 см. Сторінки книги повинні бути добре освітлені зверху і зліва.

4. Навчальні навантаження та/або занадто старанне ранній розвиток.
Кожній мамі хочеться, щоб її дитина була най-най. І це нормально. Але в усьому хороша міра. Раннє навчання читання, малювання й заняття іншими малорухомими видами діяльності, повинно обов’язково змінюватися активними руховими вправами на свіжому повітрі

  5. Неправильний режим дня.

Перш за все, мова йде про перекосі сидячих зорово-навантажувальних занять в порівнянні з іншими видами діяльності. Зверніть увагу на те, що дитина має достатню кількість часу гуляти (не менше 2-3 годин для 7-9 років), повинен добре висипатися (не менше 10 годин для того ж віку), дуже бажані заняття спортом (переважно плаванням, а не шахами).
 
  6. Бідне корисними речовинами харчування.
 
Аккомодаційно м’язи дитини (які працюють поперемінно, коли людина дивиться у далечінь, то поблизу) дуже слабкі, їх потрібно зміцнювати спеціальними вправами, і, звичайно ж, їх потрібно підгодовувати. Фаворит всіх офтальмологів-морква. Треба тільки пам’ятати, що без жирів каротин не засвоюється, а значить, потрібно робити салати з олією.

             ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ НАВИКІВ ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ.

Велика увага повинна приділятися навчанню дитини в дошкільному віці правилам особистої гігієни, вихованню у неї навичок до чистоти і охайності. Слід привчати дитину мити руки не тільки перед їжею, але і у міру їх забруднення. Миють дитину і перуть її білизну тільки дитячим милом,. Купати дитину у віці 3—4 років слід щодня, а в 4—5 років — через день. Температура води має бути 37— 39 З,  тривалість купания15—20 хвилин. Мити голову малюкові достатньо один раз в тиждень, якщо волосся сухе — можна один раз в 10 днів, використовуючи дитяче мило або дитячі шампуні. Волосся дитини треба підстригати так, щоб вона  змігла сама їх причесати.
Для розвитку і закріплення гігієнічних навиків можна використовувати підвищену схильність дітей до наслідування. Дитині треба показати, як правильно умиватися, мити руки. Суху обвітрену шкіру рук після миття рекомендується змащувати дитячим кремом. Важливо регулярно обрізати нігті. Якщо утворилися задирки, їх потрібно обережно обрізати маленькими ножицями і припекти йодом або зеленкою. На руках у дитини можуть з’явитися бородавки. Слід мати на увазі, що вони заразні. Для їх видалення і лікування краще всього звернутися в лікарсько-косметичний кабінет. Ноги дитини кожен вечір треба мити теплою і обполіскувати холодною водою. Це дозволить зберегти здоровій їх шкіру. Корисні спеціальні вправи для ніг, особливо для попередження плоскостопості (ходіння босоніж по нерівній поверхні, поперемінно на носках і п’ятах з, перекочування ногами кульок, підтягання пальцями ніг килимка, захоплення паличок)..
Якщо батьки, поступово привчаючи дитину до акуратності, дозволяють їй робити щось самостійно, то вже до трьом років дитина може без їх допомоги мити руки, умиватися, користуватися носовою хусточкою, одягатися і роздягатися, а також взуватися і роззуватися при невеликій допомозі дорослих, самостійно користуватися ложкою і пити з чашки, правильно сидіти за столом. Якщо ж до трьох років дитині не прищеплені основні гігієнічні навики, то пізніше їй, буде просто нецікавий їх освоювати.

При користуванні туалетом дитину необхідно навчити самостійно сідати на кришку  для унітазів, користуватися туалетним папером і обов’язково мити руки з милом після відвідин туалету. Необхідно щодня перед сном підмивати дітей. Трусики дітям треба міняти щодня. Надягати колготки без трусів негігієнічно. Одночасно з гігієнічною процедурою зовнішніх статевих органів проводять підмивання і в області заднього проходу (не стосуючись при цьому статевих органів).
Після кожного користування туалетом необхідно просушити зовнішні статеві органи невеликими марлевими або паперовими (але у жодному випадку не газетними) гігроскопічними, але не розмокаючими під дією вологи серветочками разового користування. Ретельне дотримання чистоти — це не тільки метод збереження здоров’я дитини в сьогоденні, але і застава його охайності в майбутньому. До гігієнічних навиків відноситься і увага до свого зовнішнього вигляду. Дитина не повинна ходити із спущеними панчохами або розстебнутими сандалями, в брудному одязі. Вона зобов’язана сама  виправити недбалість в туалеті або звернутися за допомогою до дорослого. Дітям необхідно вселити, що кожну річ туалету, іграшки і інше приладдя завжди потрібно класти в певне місце.За відсутності цілеспрямованого виховання корисних трудових і гігієнічних навиків можуть виникнути шкідливі звички. Деякі з них є наслідком правильного догляду за дошкільниками. Якщо дитині регулярно не стрижуть нігті, вони ростуть довгими і обломлюються. Дитині це неприємно, і вона починає їх обкушувати. Поступово виникає звичка постійно гризти нігті. У дитини, не привченої користуватися носовою хусткою, в носових ходах утворюються скориночки, які вона намагається відколупнути пальцем. Повторення таких дій формує звичку колупатися в носі.

Часто хворіючи діти

Проблема часто хворіючи дітей на сьогодні є дуже важливою, адже їх контингент залежно від віку складає від 15%-75% дитячого населення і обумовлює 45%-55% всієї дитячої захворюваності. До дітей, які часто хворіють, належить такі, які протягом року чотири і більше разів перенесли гострі респіраторні захворювання. Максимальна захворюваність спостерігається в віці від 6 місяців до 6 років. Якщо поспостерігати за дітьми від 2 до 6 років, що відвідують дошкільні заклади, можна побачити, що часті гострі респіраторні захворювання ведуть до зниження імунітету, сприяють хронізації процесів, обумовлюють стійкі відхилення в стані здоров’я. Коли постало питання, які причини призводять до підвищення захворюваності дітей, то виявилось, що 72% сімей мали незадовільні житлово-побутові умови, низький освітній рівень, часто займались самолікуванням, безконтрольно приймали антибіотики.72% батьків і 18% матерів дітей ЧДХ  курили, що відповідно створювало умови постійного “пасивного куріння ,” алергізації дитячого організму, явищ гіпоксії. Однією з причин було ТАКОЖ  раннє,  з 4-х місяців,  переведення цих дітей  на штучне вигодовування , та його незбалансованість в подальшому. Близько 30% дітей, що часто хворіють, мали хронічні вогнища інфекції в носоглотці, аденоїди, тонзиліт. Дітям з групи ЧДХ притаманна млявість, пітливість, головний біль, зниження апетиту, швидка втомлюваність, анемія, гіповітаміноз, довготривалі покашлювання. Батькам цих дітей рекомендовано скласти індивідуальний календар дитини, в якому чітко врахувати режим дня, харчування, оздоровлення. .Режим дня має бути ощадним, потрібно виключити перевтому, перезбудження, стресові ситуації. Необхідно подовжити тривалість сну до 9-9.5 годин, ввести обовязковий денний сон до 1.5 години. Важливу роль в оздоровленні відіграє також  достатнє перебування дитини на свіжому повітрі, особливо в парковій, лісовій зоні. Такі діти потребують збалансованого харчування з   включенням в меню  сирих овочів і фруктів на протязі усього року, та оптимального співвідношення білків, жирів, вуглеводів. Дітям з хронічними вогнищами інфекції носоглотки,  необхідно проводити санацію з допомогою інгаляцій з настою ромашки, звіробою, шавлії,також проводити  полоскання  морською сіллю (1 ч.л. на 250 мл. води) на ніч. Обов’язковим в проведенні комплексу оздоровлення є загартовування, яке рекомендується починати проводити з миття рук і обличчя холодною водою, та з  контрастного полоскання зіву поперемінно теплою- 36-37 градусів, і прохолодною- +32 градуса водою по 5 разів. Кожні 5 днів різницю температур підвищують відповідно до +39 і  +15 градусів. В послідуючому додається загартовування з допомогою сольових доріжок: діти після сну роблять 5-8 потоптувань по зволоженій в сольовому розчині (500г солі на 5 л води ) пеленці  розміщеній на гумовому масажному коврику,  після чого 5-8  потоптувань по сухій пеленці і взуваються.

            

Гострі кишкові інфекції і їх профілактика.

До гострих кишкових захворювань відносяться дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи, вірусний гепатит А, ієрсиніоз та ін. Для всіх цих інфекцій характерне проникнення збудників інфекції через рот та активне розмноження у шлунково-кишковому тракті.

Дизентерія. Збудники дизентерії – шигели Зонне, Флекснера, Шига та ін. – тривало зберігаються в продуктах харчування (молоці, сирі, овочах) та виживають в ґрунті та відкритих водоймах. У молоці та молочних продуктах (сметана, сир, кефір) збудник дизентерії може навіть розмножуватися, при чому розмножується дуже швидко – при температурах від 20⁰С та вище буквально в лічені години накопичується у величезних інфекційних дозах, що призводить до виникнення масових «молочних» епідемій.Для дизентерії характерний підйом захворюваності в теплу пору року (літо – початок осені.

Здорова людина заражається від хворого на дизентерію або бактеріоносія. Шляхи передачі збудника – побутовий, харчовий та водний. Побутове зараження відбувається при безпосередньому зіткненні з хворим (при догляді за ним). Із забруднених рук хворого чи носія збудник дизентерії потрапляє до харчових продуктів, на посуд для їжі, води, на різноманітні предмети побуту. У теплу пору року активним носієм збудників дизентерії є мухи. Зараження людини може також відбутися при вживанні некип’яченої води, забрудненої випорожненнями води з відкритих водойм (річки, озера, ставка).

Дизентерія постійно є причиною масових захворювань дітей в дошкільних навчальних закладах, найчастіше захворювання пов’язане з вживанням овочевих салатів зі сметаною, сирної запіканки, картопляного пюре з молоком, компоту із сухофруктів. Інфікування цих продуктів відбувається через брудні руки працівників харчоблоку, тому необхідно суворо стежити за дотриманням правил особистої гігієни та виконанням протиепідемічного режиму.Протягом 2-7 днів збудник може знаходитися в організмі людини, не викликаючи ознак захворювання – це так званий інкубаційний період. Хвороба розвивається гостро. З’являються слабкість, нездужання, переймоподібні болі у животі. Випорожнення частішає до 10-12 та більше разів на добу, має спочатку каловий характер, потім стає рідким, мізерним, з’являються слиз та кров. Виникають часті хворобливі позиви, які не супроводжуються дефекацією – тенезми. Дизентерія нерідко протікає у прихованій та безсимптомній формі.

На сальмонельоз хворіють і люди, і тварини. Більш того, тварини є основним джерелом сальмонел, а фактором передачі збудників людині слугують продукти харчування. Особливо часто заражені сальмонелами яйця водоплавних птахів, тому діючими санітарними правилами заборонена реалізація яєць водоплавних птахів (гусей, качок) в роздрібній торговій мережі ,м’ясо тварин та птахів, м’ясні субпродукти, продукти їх переробки, яйця, молоко та приготовані з молока та яєць продукти (сир, сметана, морозиво, майонез, креми та ін.). Овочі, фрукти, ягоди можуть бути заражені при удобренні ґрунту гноєм. М’ясо та птахи інфікуються часто при забої тварин, особливо вимушеному.

 Сальмонельозом можна заразитися й від хворої людини або носія.

Сальмонели дуже стійкі до навколишнього середовища. В калі тварин вони можуть зберігатися до 4 років, в гної – 90 днів, у воді – 30. Особливо добре зберігаються сальмонели в продуктах харчування, навіть при зберіганні їх в холодильнику.

Перші симптоми хвороби проявляється через 5-23 години після зараження. Звичайно хвороба починається гостро з підвищенням температури тіла до 38-40⁰С. З’являються слабкість, головний біль, озноб. На цьому фоні виникає рідке випорожнення, яке набуває зеленуватого забарвлення та має смердючий запах. При частій стертій формі захворювання, яка часто зустрічається, ці симптоми інтоксикації (температура, слабкість, головний біль) відсутні, а випорожнення просто рідке або кашкоподібне.

           Черевний тиф та паратиф. Джерелом інфекції є тільки людина – хворий або бактеріоносій. З організму хворої людини збудники виділяються до зовнішнього середовища разом з випорожненнями, сечею, слиною. Зараження відбувається головним чином через воду. Сприятливим середовищем проживання цих мікробів є харчові продукти (молоко, сметана, сир, м’ясний фарш, холодець), в яких вони не тільки зберігаються, але й здатні розмножуватися. Бактерії добре переносять низькі температури, але при нагріванні швидко гинуть.

Прихований період хвороби триває від 10 до 20 днів. Починається захворювання з підвищення температури тіла до 38-40ºС, різко погіршується самопочуття, відзначається помутніння свідомості, марення, болі в животі, на шкірі з’являється сип у вигляді рожевих плямок. Пронос спостерігається завжди, випорожнення часто мають вигляд горохового супу. У кишечнику утворюються виразки, які інколи призводять до проривів кишкової стінки та розвитку найтяжчого ускладнення – запалення черевини (перитоніту).

Вірусний гепатит А – кишкова інфекція, викликана вірусами і така, що протікає з ураженням печінки. Хворіє тільки людина. Вірус гепатиту А виділяється до навколишнього середовища з фекаліями, здатний тривало зберігатися у воді (3-10 місяців), ґрунті, в екскрементах (до 1 місяця) та на предметах господарського побуту. Більшість випадків захворювання на гепатит А припадає на осіннє-зимову пору.

Найчастіше на гепатит А хворіють діти дошкільного або шкільного віку, зараження можу відбуватися харчовим або контактно-побутовим шляхом (через предмети побуту, через брудні руки при недотриманні правил особистої гігієни).

При вірусному гепатиті хворий найнебезпечніший для оточуючих у кінці інкубаційного періоду, який складає від 6 до 50 днів, та на початку розпалу захворювання. В цей час відмічається темна сеча та світлий кал, жовтявість шкірних покривів. Однак останнім часом частіше спостерігаються стерті, безжовтяничні форми.

Ієрсиніоз викликається збудником, здатним проживати і в організмі тварини та людини, і на об’єктах навколишнього середовища – в ґрунті, воді, рослинах. Зараження людини відбувається тільки харчовим шляхом, в основному при вживанні сирих овочів та коренеплодів, які тривало зберігалися в овочесховищах. Основний підйом захворюваності на ієрсиніоз відбувається навесні, так як в період зимового зберігання в овочах та коренеплодах відбувається накопичення збудників. Одним з джерел забруднення овочів є гризуни. Захворювання проявляється лихоманкою, загальною інтоксикацією та ураженням шлунково-кишкового тракту.

З метою попередження захворювання необхідно:

– здійснювати постійний нагляд за санітарним станом та утриманням харчоблоку, звертаючи особливу увагу на цехи для зберігання та обробки овочів;

– забезпечувати боротьбу з гризунами у їдальні, харчоблоці, приміщеннях складу;

– проводити у овочесховищах дезінфекцію щотижня та перед кожним закладанням овочів.

Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудників:

1. Загально-комунальний благоустрій (організація водопостачання, контроль за якістю води, наявність каналізації для збору і видалення нечистот).
2. Організація харчування населення :
3. попередження забруднення збудниками ГКІ харчових продуктів під час їх виготовлення, транспортування, обробки і продажу;
4. дотримання термінів і умов зберігання харчових продуктів;
5. правильна кулінарна і термічна обробка продуктів;
6. вживання тільки ретельно промитих проточною водою овочів і фруктів;
7. дотримання правил особистої гігієни  і наявність умов для їх дотримання – санвузли повинні бути обладнані педальним змивом води, миючими засобами для миття рук, разовими паперовими або електрорушниками;
8. боротьба з комахами – переносниками збудників інфекційних захворювань.

            

Харчові отруєння і їх попередження.

Під терміном «харчові отруєння» мається на увазі гострі (раптові) захворювання з симптомами ураження шлунково-кишкового тракту (нудота, нестримне блювання, пронос, різкі болі в животі, слабкість), що виникають в результаті вживання їжі, масивно забрудненої певними видами мікроорганізмів або такої, що містить токсичні речовини мікробної або немікробної природи.Немікробні отруєння можуть бути пов’язані з вживанням отруйних грибів, ягід, трав’янистих рослин та їх зернят. Отруєння немікробного походження можуть бути пов’язані також із забрудненням продовольчої сировини та харчових продуктів хімічними речовинами: тяжкими металами, миш’яком, пестицидами тощо. Харчові отруєння мікробного походження підрозділяються на токсикоінфекції та токсикози (інтоксикації).

Харчові токсикоінфекції (ХТІ). До мікробних токсикоінфекцій відносяться гострі захворювання, виникаючі при вживанні їжі, що містить велику кількість клітин збудника (в 1г продукту порядку мільйона мікробних клітин та більше). Найчастіше зустрічаються харчові отруєння, викликані патогенними (хвороботворними) бактеріями групи кишкової палички. Інкубаційний період при такому отруєнні складає в середньому 2-6 годин. Захворювання починається раптово з нудоти та блювоти, приєднується пронос, можуть бути різкі болі в животі. Звичайно захворювання протікає із загальною інтоксикацією – підвищення температури тіла, головний біль, слабкість.

Найбільш розповсюдження серед бактеріальних токсикозів є стафілококовий токсикоз. Стафілокок широко розповсюджений в природі, добре зберігається у зовнішньому середовищі, він стійкий до дії високих та низьких температур. Основним джерелом інфекції є людина, яка має гнійні захворювання шкіри, запальні процеси в носоглотці. Однак молочний скот, який страждає на мастит, також може бути джерелом інфекції. Кремові кондитерські вироби, молоко та молочні продукти (особливо морозиво) є сприятливим середовищем для зберігання та розмноження стафілококів, а як наслідок, й для виробітку ними токсину. Для профілактики стафілококових токсикозів необхідно в першу чергу виявляти і не допускати до роботи з харчовими продуктами в загальноосвітніх навчальних  закладів людей з гнійничковими захворюваннями шкіри, запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Необхідно також дотримуватися режиму зберігання і теплового режим обробки продуктів.. Найнебезпечнішим серед бактеріальних токсикозів є ботулізм. Збудник ботулізму є мешканцем кишечнику багатьох видів тварин та птахів, звідки масивно виділяється в ґрунт. В ґрунті збудник ботулізму знаходиться у вигляді спор, які дуже стійкі до різноманітних впливів, в тому числі не гинуть при кип’ятінні. Потрапляючи до анаеробних умов (без доступу кисню), паличка ботулізму починає виробляти токсин, який є найбільш небезпечним з органічних отрут. Звичайно захворювання ботулізмом викликане вживанням консервів домашнього приготування (грибних, овочевих, рибних), так як при їх приготування утворюються анаеробні умови. В зв’язку з викладеним, категорично забороняється продаж консервів домашнього приготування. Основні заходи профілактики харчових токсикоінфекцій спрямовані на своєчасне виявлення джерел та розрив шляхів передачі:

• ветеринарний нагляд за здоров’ям молочної худоби;
• профілактичні медичні огляди працівників, не допуск до роботи з харчовими продуктами бактеріоносіїв та інфекційних хворих;
• дотримання правил організації харчування (вживання доброякісних харчових продуктів, дотримання термінів та правил зберігання харчових продуктів, правильна кулінарна та термічна обробка їжі, вживання тільки ретельно промитих проточною водою овочів та фруктів);
• боротьба з комахами – переносниками збудників інфекційних захворювань;
• дотримання правил особистої гігієни (миття рук з милом після кожного відвідування туалету та перед кожним прийомом їжі).

Вітряна віспа.

Це захворювання- збудником якого є вірус, а джерелом інфекції лише людина, хвора на вітряну віспу або оперізуючий лишай.

Механізм передачі – повітряно-крапельний.

Інфекція легко переноситься на значні відстані (20 м і більше): в сусідні приміщення, з поверху на поверх по вентиляційних та інших ходах. Захворіти може людина будь-якого віку, що не має імунітету до збудника вітряної віспи. Більшість випадків захворювання спостерігається серед дітей у віці до 7 років (80%). Діти, які не відвідують дитячі освітні заклади, хворіють в шкільні роки. У дорослих вітряна віспа зустрічається рідко. Характерна сезонність – в осінньо-зимовий період захворює 70-80% дітей. Після захворювання формується стійкий імунітет. Повторні випадки вітряної віспи зустрічаються напрочуд рідко.

Інкубаційний (прихований період) під час вітряної віспи в середньому складає 11-21 день. Основними проявами хвороби є висип, який проходить декілька стадій розвитку: рожева пляма-папула (вузлик) – везикула (бульбашка, наповнена прозорою рідиною) – кірка. У одного й того ж хворого одночасно можна спостерігати і плями, і папули, і везикули, і кірку. Висипання виникає на шкірі тулуба, обличчя, шиї, кінцівок, крім долонь і підошов, на волосяній частині голови. Висипання може з’являтися і на слизових оболонках порожнини рота, статевих органах, особливо у дівчаток. Період висипання триває в середньому 2-10 днів. У більшості випадків захворювання протікає легко, але можуть розвиватися і тяжкі форми. У дітей до 2-х років і у дорослих може розвинутися вірусна пневмонія.

Профілактика вітряної віспи: хворого ізолюють вдома до моменту відпадання останньої кірки і не менше, як на 9 днів. Дітей, які контактують з хворим та не хворіли вітряною віспою, спостерігають 21 день(карантин). , відсторонення контактних проводять з 11-го дня після контакту. Проводиться 3 разове вологе прибирання в кінці дня з деззасобом, часте провітрювання, достатнє перебування дітей на свіжому повітрі.

                         Краснуха

 Збудником є вірус, нестійкий у зовнішньому середовищі: при кімнатній температурі виживає протягом декількох годин, але швидко гине під впливом ультрафіолетових променів.

 Джерело інфекції – тільки хвора людина.

Від людини до людини збудник передається повітряно-крапельним шляхом під час кашлю, крику, чхання, розмови. Ризик зараження підвищується при скупченості людей, в приміщенні, яке погано провітрюється. Краснуха передається від матері до плоду, що часто призводить до формування вад розвитку плоду – вродженим каліцтва.

Діти до 1-го року хворіють на краснуху рідко, тому що мають імунітет, набутий від матері. Найчастіше захворюваність спостерігається у дітей у віці 3-6 років. Найчастіше хворіють «організовані»діти.
     Інкубаційний період у середньому складає 21 день. Захворювання проявляється симптомами інтоксикації, ознаками легкого кон’юнктивіта, гіперемії (почервоніння) зіву, збільшенням лімфатичних вузлів. На 1-3 день хвороби з’являється висипання у вигляді плям блідо-рожевого кольору, схильних до злиття, спочатку на обличчі і шиї, потім без будь-якої послідовності поширюється по всьому тілу.

Профілактика краснухи: хворі ізолюються до 5-го дня з моменту появи висипання. . В осередках інфекції вводиться карантин на 21 день, проводиться 3 разове вологе прибирання в кінці дня з деззасобом ,часте провітрювання ,достатнє перебування дітей на свіжому повітрі.

     У нашій країні проводиться специфічна профілактика краснухи шляхом вакцинації всього дитячого населення згідно календаря щеплень.

КОРОСТА ТА ДЕРМАТОМІКОЗИ.

  Короста – паразитарне захворювання шкіри, викликане коростяним кліщем, який є внутрішньо шкірним паразитом людини. Основною ознакою

корости є сильний свербіж, що посилюється з кожним днем, особливо у вечірній та нічний час. Запліднені самки  проробляють у верхньому шарі шкіри коростяні ходи, в яких відкладають яйця. Коростяні ходи на шкірі видні у вигляді злегка підвищеної білуватої або брудно-сірої лінії довжиною близько 1 см. На передньому кінці ходу часто виявляється бульбашка, яка при інфікуванні може нагноюватися. Найчастіше коростяні ходи виявляються на бокових поверхнях пальців рук, згинальних поверхнях променево-зап’ясткового суглобу, зовнішніх статевих органах чоловіків, молочних залозах у жінок.

Зараження коростою відбувається при безпосередньому контакті з хворою людиною або через предмети побуту, якими користувався хворий. Зараженню коростою сприяє тісний контакт з хворим, особливо спільна постіль. Зараження можливе при статевому акті, рідше при догляді за хворим, масажі. Розповсюдженню корости сприяє скупченість населення, незадовільні санітарно-гігієнічні умови (перенаселення в гуртожитках, відсутність гарячої води тощо), недостатні гігієнічні навички населення (рідке миття, нерегулярна зміна білизни тощо). Факторами, що сприяють розповсюдженню корости, є підвищення міграція населення, самолікування.

Найважливішим профілактичними заходами є раннє виявлення та лікування хворих та контактних, дезінфекція одягу, натільної та постільної білизни, меблів та інших предметів обстановки. Проводять вологе прибирання приміщень із застосуванням деззасобів. Щоб запобігти своєму та захворюванню на коросту  оточуючих, потрібно постійно дотримуватися чистоти в житлових приміщеннях, суворо дотримуватися правил особистої гігієни.

Грибкові ураження шкіри та її придатків (нігтів та волосся) – Мікози — обширна група уражень шкірних покривів, які виникають від хвороботворних грибів. Найчастіше зустрічаються мікози стоп і трихомікози (грибкові ураження волосся).

При грибкових ураженнях стоп переважно вражаються міжпальцеві складки, підошви і нігті. Індивідуально відзначається свербіж, печіння, хворобливість. Перебіг захворювання, як правило, хронічний з частими загостреннями. Поширенню мікозів сприяють відвідування громадських лазень, саун, плавальних басейнів, душових кабін. В умовах підвищеної вологості грибки можуть не тільки зберігатися тривалий час, але і розмножуватися, особливо       на нефарбованих дерев’яних лавах і решітках, що робить їх постійним джерелом інфікування. Нерідко відбувається інфікування при користуванні загальним взуттям, рушниками для ніг, мочалками, при недостатній обробці ванни після миття, килимів та решіток у ванній кімнаті.

Виникненню мікозів стоп сприяє пошкодження цілісності шкірного покриву, особливо у вигляді мікротравм, і вологе середовище. Ось чому зараження і загострення хвороби найчастіше відбувається в літній час, коли посилюється пітливість ніг.

Трихомікози — грибкові ураження волосся. До трихомікозів належать трихофітія, мікроспорія, фавус.

Зараження трихофітією відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворим або через головні убори, спідню та постільну білизну, гребінці. Клінічно проявляється ураженням волосяної частини голови, де утворюються вогнища діаметром 1 -2 см, шкіра у вогнищах покрита висівкоподібними лусочками, волосся обламане на рівні 2-3 мм від шкіри. Рідко уражаються шкіра обличчя, шиї, передпліччя, тулуба, виникають рожево-червоні плями, поверхня яких закрита лусочками і бульбашками. З часом вогнище ураження нагадує кільце.

СТАФІЛОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ

Прояви даної інфекції різноманітні: гнійні захворювання шкіри, стафилококковий сепсис, пневмонія, ангіна, энтероколит, отруєння стафилококковим энтеротоксином і др. Стафілококи являють собою грампозитивні аероби або факультативні анаэроби, що відносяться до сімейства мікрококів. Стафілококи продукуют ферменти, що порушують діяльність клітин. Інфекція може передаватися через брудні руки (особливо небезпечні медпрацівники, що є носіями хвороботворних стафілококів). При лікуванні антибіотиками широкого спектра дії можливі важкі стафилококкові энтероколити. Дана форма кишкової інфекції частіше зустрічається в дітей раннього віку і, як правило, пов’язана із захворюваннями матері (мастит, ангіна, гнійничкові ураження шкіри

Інкубаційний період становить кілька днів. Захворювання звичайно починається поступово, з повільного прогресування дисфункции шлунково-кишкового тракту. Стан спочатку залишається задовільним, поступово погіршується. Стілець стає рідким, з домішкою слизу й зелені. Температура може бути невисокої. При відсутності лікування з’являється блювота, розвивається схуднення. Захворювання частіше носить тривалий хвилеподібний характер (протягом декількох тижнів) з невисокою температурою тіла, нестійким стільцем.
Харчове отруєння стафилококкового походження виникає при вживанні продуктів, з мікроорганізмами і їхніми токсинами. Джерелом інфекції є людина й тварини, хворі або носії збудника. Стафілокок може потрапити на продукти при прямому контакті із брудних рук, повітряно- краплинним шляхом (від хворих ангіною, здорових носіїв), від осіб, що страждають гнойничковими ураженнями шкіри (піодермія, гнійні рани). Частіше стафилококкові отруєння пов’язані з молоком, молочними, м’ясними, рибними продуктами, а також кондитерськими виробами). Продукти, що містять стафилококковий энтеротоксин, по зовнішньому вигляді, смаку не відрізняються від доброякісних продуктів.
Інкубаційний період триває 2-4 години, іноді скорочується до 30 хвилин. Захворювання починається гостро з різких, приступоподібних болей в області шлунка, появи багаторазової блювоти. Температура тіла частіше невисока, але може підвищуватися до 38-38,5 С. Характерні слабість, нездужання, озноб, похолодання кінцівок, зниження артеріального тиску. Поносу може не бути або він зустрічається в 50% випадків. Характерно при вчасно початому лікуванні швидке поліпшення стану – до кінця 1- ї доби.

Лікування. При лікуванні харчової токсикоінфекції стафилококкового походження необхідно в першу чергу видалити отруту з організму. Для цього промивають шлунок водою, або 5%-м розчином гідрокарбонату натрію, або блідо-рожевим розчином калію перманганату. При зневоднюванні призначають регідратаційну терапію через рот. При стафилококкових отруєннях антибіотики не показані. При стафилококкових энтероколитах призначають антибіотики пенициллинового ряду (ампициллин, оксициллин), при важких формах – цефалоспорини (цефазолин, кефзол). Застосовують також антистафілококковий гама- глобулін, гіперімунну антистафилококкову плазму, звичайний донорський гамма-глобулін (3-5 ін’єкцій). При среднетяжких і легких формах можна призначати фуразолідон, фурадонін, бісептол, а також стафилококковий бактеріофаг, піобактеріофаг. При лікуванні стафілококкових энтеритов застосовують симптоматичні засоби, дезинтоксикаційну й регідратаційну терапію, вітамінотерапію, що стимулюючі засоби й фототерапію.

Ботулізм

Отруєння токсином, що нагромадився в харчових продуктах характеризується поразкою центральної нервової системи. Збудник – клостридия ботулізму – анаероб, не “любить” кисню, утворює  дуже сильний токсин (смертельна доза для людини близько 0,3 мкг), що руйнується при нагріванні.бактерії витримують кип’ятіння до 5 год (при домашнім консервуванні продуктів не знищуються). Попавши у травний тракт,  ботулотоксин не руйнується ферментами, всмоктується через слизові оболонки шлунка й кишечника й через кров розноситься по всьому організмі. При ботулізмі грудних дітей токсиноутворення відбувається в кишечнику , а при раневому  ботулізмі – в омертвілих тканинах. Ботулотоксин вибірково вражає відділи нервової системи й викликає параліч м’язів. Параліч м’язів гортані, глотки, дихальних м’язів приводить до порушення ковтання – і дихання , що сприяє виникненню пневмонії. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 2-5 днів. Чим коротше інкубаційний період, тим важче протікає захворювання. Хвороба починається гос тро й має 3 основних ознаки: диспепсичні розлади, розлади зору й розлади  дихальних функцій. Початок хвороби характеризується нудотою, блювотою, поносом і триває біля доби. Відзначаються загальна слабість, сухість у роті, порушення зору (нечіткість бачення поблизу, “туман”, “сітка” перед очима). Виявляється розширення зіниць, їхня млява реакція на світло, опущення вік і неможливість їх підняти (птоз). Нерідко спостерігається параліч м’якого неба (мова з носовим відтінком, при спробі ковтання рідина виливається через ніс). Параліч м’язів гортані веде до осиплости голосу. Порушується ковтання через параліч м’язів ковтки. Часті парези мімічних м’язів. Можливі паралічі жувальних м’язів, м’язів шиї й верхніх кінцівок. У важких випадках швидко розвивається недостатність дихальних м’язів. Розладів чутливості не буває. Свідомість повністю збережена. Лихоманка відсутня. При важких формах смерть наступає від паралічу дихальних мязів на 3- 5-й день хвороби. Ускладнення – гострі пневмонії, токсичний міокардит, міозити, неврити, сепсис.
Діагноз ґрунтується на характерній клінічній симптоматиці. Визначають наявність ботулотоксина в залишках їжі, у вмісті шлунка, кишечника, сироватці крові.
Лікування. Хворим ботулізмом промивають шлунок 2%-м розчином гідрокарбонату натрію, ставлять сифонну клізму, дають проносне (30 г сульфату магнію в 500 мл води). Негайно вводять противоботулінову сироватку (А, В, Е).
Профілактика. Перевірка консервів перед уживанням. Дотримання правил домашнього консервування продуктів. Прогрівання до ККГС протягом 30 хвилин закручених у банки в домашніх умовах грибів і овочевих консервів перед уживанням (для руйнування ботулотоксина). Особам, що вживали разом із захворілим інфікований продукт, уводять профілактично сироватки А, В, Е и спостерігають за ними протягом 10-12 днів.

                                                       

  Дифтерія

Дифтерія– інфекційне захворювання, яке передається, як правило, повітряно-крапельним шляхом. Збудник – дифтерійна паличка – добре зберігається в навколишньому середовищі. Так, у воді та молоці мікроб виживає 7 днів, на посуді, книгах, іграшках, білизні може зберігатися кілька тижнів, в зв’язку з чим можлива передача збудника через предмети побуту.

Основним джерелом зараження є хворий на дифтерію або бактеріоносій – здорова дитина або дорослий без видимих ознак хвороби, але яка виділяє дифтерійні палички. До навколишнього середовища збудник потрапляє при кашлю, чханні, розмові разом з крапельками слини, мокротиння, слизу.

Захворювання зазвичай наступає через 2-10 днів після зараження. Найчастіше хворіють особи, які проживають у гуртожитках, працівники сфери обслуговування, вихованці, учні та педагоги дитячих освітніх закладів.

Дифтерійна паличка вражає слизові оболонки носоглотки, зіва, верхніх дихальних шляхів (гортані, трахеї). Токсин, що виділяється паличкою, на місці впровадження викликає запалення слизової оболонки з утворенням на ній щільного плівкового нальоту сіро-білого кольору. Крім того, токсин розноситься кров’ю по всьому організму та уражає нервові клітини, м’яз серця – міокард, надниркову залозу, нирки.

Хвороба починається бурхливо: температура швидко піднімається до 39-40⁰С, з’являється головний біль, біль у горлі, різка блідість шкірних покривів, загальна слабкість, розлад сну. Смертельний результат спостерігається в середньому у 2-7% захворілих.

Найефективнішим методом захисту проти дифтерії вважається вакцино профілактика. Захисна дія вакцини триває близько 10 років. Всі особи з числа декретованих контингентів, в тому числі працівники дитячих закладів, мають бути щеплені проти дифтерії.

    

    Кашлюк

Кашлюк – гостра інфекційна хвороба, що передається повітряно-капельним шляхом і характеризується переважним ураженням нервової і дихальної систем та своєрідними приступами кашлю.

Джерелом інфекції є хворі, які особливо заразні в початковому катаральному періоді і в перший тиждень судорожного кашлю. Спочатку у хворого з’являється сухий кашель, нежить, незначне підвищення температури, які тривають 3-15 днів.

Після цього з’являється приступоподібний частий кашель з періодами коли на вдосі відчувається свистячий звук, обличчя багровіє, синіє, набухають шийні вени, з очей течуть сльози. Приступ закінчується виділенням густого слизу, часто блювотою.

Період спастичного кашлю триває від 2 до 8 тижнів після чого йде період коли кашель ще зберігається, але приступів уже немає. Він триває ще 2-4 тижні.

Профілактика кашлюку полягає:

1. в ранній ізоляції хворого, або підозрілого  хворого на кашлюк;
2. обстеження на кашлюк всіх хворих, які кашляють більше 5 днів;
3. обстеження контактних на кашлюк;
4. строге дотримання санепідрежиму;
5. проведення санпросвітроботи.

               Менінгококова інфекція

Менінгококова інфекція викликається менінгококом і характеризується гострим початком, високою температурою, головним болем, блювотою, підвищенням м’язевого тонусу, симптомами подразнення мозкових оболонок.

Передається інфекція повітряно-капельним шляхом.

Джерелом інфекції є хворі і здорові носії менінгокока.

Інкубаційний період триває 2-10 днів (частіше 2-3 дні).

Менінгококова інфекція в основному проявляється в трьох формах:

1. назофарингіт (заложеність носа, нежить, дещо підвищена температура);
2. менінгіт (різке підвищення температури до високих цифр, повторна блювота, сильний головний біль, світлобоязнь, судоми, швидке погіршення стану дитини);
3. менінгококовий сепсис (гострий початок, поява геморагічних висипань на ягодицях, ногах, а потім по всьому тілу, дуже важкий загальний стан).

Профілактика менінгококової інфекції:

1. рання ізоляція виявленого хворого;
2. заключна дезинфекція з послідуючим строгим дотриманням санепідрежиму;
3. карантин з оглядом 10 днів лікарем;
4. обстеження контактних на бактеріоносійство з оглядом лор лікаря;
5. проведення саносвітроботи.

Правець

Гостра інфекційна хвороба, що характеризується важкою токсичною поразкою нервової системи з тонічними й клоническими судомами, порушеннями терморегуляції. Збудник – правцева паличка.
Інкубаційний період – від 3 до 30 (частіше 7-14) днів; при короткому інкубаційному періоді захворювання протікає значно важче. Захворювання починається з неприємних відчуттів в області рани (тягнучі болі, посмикування м’язів навколо її). Можливо загальне нездужання. Найбільш характерний симптом – поява судом. Рано виникає судмне скорочення жувальних м’язів (тризм), а також мімічної мускулатури (“сардонічна посмішка”), усе сутужніше стає відкривати рот. Тонічне скорочення м ‘язів переміняється приступами клонических судорог, захоплюються м’язи спини, кінцівок. Хворі лежать у характерній позі: на спині із закинутою головою, прогинаючись нагору в попереку, між спиною й постіллю можна вільно просунути руку. При судомах тіло стосується ліжка тільки головою, плечовим і тазовим поясами й

п ‘ятами. Під час судом хворий може прикусити  язик. Приступи судорог провокуються найменшими зовнішніми роздратуваннями. Судорожне скорочення дихальних м ‘язів, діафрагми й м’язів гортані може привести до смерті хворого від ядухи. Характерні інтенсивний головний і м’язовий біль, лихоманка, підвищена пітливість, сонливість, слабість, утруднення сечовипускання й дефекації. З 10- 15-го дня хвороби судороги стають більше рідкими, а з 17- 18-го дня припиняються.
Ускладнення – пневмонія, розриви м ‘язів, компресійний перелом хребта. Правець необхідно диференціювати від істерії, отруєння стрихніном, сказу, менінгітів, епілепсії.
Профілактика – планова імунізація правцевим анатоксином. Боротьба із травматизмом. При травмах (опіки, укуси, ушкодження шкіри й слизуватих оболонок) спочатку вводять адсорбований анатоксин, а через 30 хвилин іншим шприцом і в іншу ділянку тіла протиправцеву сироватку. Раніше імунізованим проти правця особам уводять тільки адсорбований анатоксин. Хворий для навколишнім небезпеки не несе. Заходи у вогнищі не проводять.

Лямбліоз

Інвазія лямбліями, що протікає у вигляді дисфункции кишечника, або як бессимптомне паразитоносійтво. Джерелом інвазії є тільки людина. Збудник – лямблія, відноситься до найпростіших. Існує у вигляді вегетативної й цистной форм . Лямблія вегетативної стадії грушоподібної форми, у зовнішнім середовищі швидко гине. Цисти зберігаються в зовнішньом у середовищі до 3 місяців. Ворота інфекції – верхні відділи тонкого кишечника. Кількість лямблій , що інфікує – більше 100 цист. У багатьох інвазованних ніяких симптомів не виявляється. Вегетативна форма лямблій може існувати тільки на поверхні слизуватої оболонки верхнього відділу тонкої кишки. Лямблії не можуть існувати в желчевивідних шляхах (жовч їх убиває)..

Інкубаційний період триває 10- 15 днів. Паразити починають виділятися через 9 днів після інфікування. Загальне самопочуття залишається добрим, температура тіла нормальна. Хворі скаржаться на неприємні відчуття в эпигастрії, нудоту, втрату апетиту, іноді гурчання в животі, відчуття дискомфорту у верхніх відділах живота. У частини хворих спостерігається рідкий водянистий стілець, може бути невелике зниження маси тіла. Через кілька днів всі ці симптоми поступово зникають. Ускладнення – гастрит, дискинезия жовчних шляхів і жовчного міхура, панкреатит.

Доказом лямбліозу є виявлення вегетативних форм лямблій (у дуоденальному вмісті, рідкому стільці) або цист (в оформленому стільці). Необхідно враховувати можливість сполучення носійства лямблій з яким-небудь іншим захворюванням.

Лікування

 Найбільш використовувані медпрепарати, за назначенням лікаря – метронидазол (трихопол, флагил), аминохинол, энтамизол і фуразолидон. Необхідно дотримувати дієти  №5.  (варене м’ясо, кефір, сир, овочі), варто обмежити вживання солодких і борошняних страв.

 Профілактика – необхідно мити руки перед їжею й після відвідування вбиральні. Не можна використовувати для пиття, умивання, миття посуду незнезаражену воду з відкритих водойм.З а показами проводять специфічну імунізацію.

Ентеробіоз – це один із найпоширеніших гельмінтозів. Джерелом інвазії є хвора ентеробіозом людина. Самки гостриків активно виповзають із заднього проходу (як правило ввечері) і відкладають 12 тис. яєць. Виповзаючи, гострики викликають сильне свербіння у прямій кишці і прианальній ділянці. Свербіння посилюється підчас відкладання яєць паразитом і виділенні секрету, подразнює шкіру. Розчухуючи це місце, хворий забруднює яйцями гостриків руки, а через руки – продукти харчування, воду. Діти часто беруть в рот пальці, забруднені іграшки, гризуть лігті і таким шляхом заражаються ентеробіозом. Яйця гостриків можуть потрапляти на підлогу з натільної та постільної білизни, а потім разом з пилом заносяться на різні предмети домашнього вжитку.

У важких випадках (при інтенсивній інвазії) свербіння турбує хворих вдень і вночі, стає нестерпним. У хворих погіршується самопочуття, сон, пам’ять, з’являється роздратованість, нервові розлади, знижується працездатність. Діти капризують, погано сплять і їдять, кричать в ночі, худнуть, у деяких з’являється головний біль. Іноді наступають різноманітні розлади травної системи: поноси, часто з домішками слизу і крові, нудота, блювання, бурчання і вздуття живота, іноді запори. До важких ускладнень відносять апендицит, а іноді навіть перитоніт.

Лікування ефективне тільки при суворому дотриманні санітарно-гігієнічного режиму, який виключає реінвазії (повторні зараження).

В число профілактичних заходів, відносяться:

>  обов’язкове миття рук перед їдою, після відвідування туалету, після сну, після гри на подвір’ї;

>  використання індивідуальних рушників і білизни;

>  коротке підстригання нігтів на руках дітей;

>  викорінення звички брати пальці в рот;

>  підмивання ранком і ввечері теплою водою з милом;

>  сон хворого в трусиках, що щільно облягають, зміна їх після сну, або прасування гарячою праскою;

>  закладання тампону із сухої вати в ділянку заднього проходу, після підмивання дитини на ніч;

>  содові очисні клізми на ніч;

>  щоденне   миття   унітазів,   перегородок   в   туалетах,   ошпарювання   горщиків, стільчиків, дитячих іграшок, віників, відер для прибирання приміщень;

>  широке використання кварцювання приміщення, природної інсоляції влітку; гостриків на протязі 2 – 2,5 місяців.

>  виварювання і прасування гарячою праскою зміненої щодня постільної білизни;

>  знезараження вовняних ковдр, килимів, плюшевих та інших речей, які не перуться і    не   виварюються,    прасування    гарячою    праскою   через    вологу   тканину, попередньо обробивши пилососом, щоденне вологе прибирання, утримання в абсолютній чистоті посуду, іграшок, меблів, продуктів харчування.

Виконання цих заходів сприяє, без проведення дегельмітизації, звільнення хворого від

Застосування високоефективних медикаментів одночасно з проведенням комплексу санітарно-гігієнічних заходів скорочує звільнення хворого від гостриків. Лікування хворих ентеробіозом проводиться вермоксом, гельмінтоксом.,.

Протиентеробіозні заходи будуть ефективними в тому випадку, якщо вони будуть проводитися одночасно у дитячому закладі і сім’ях дітей. Ефективність протиентеробіозних заходів залежить від рівня санітарно-гігієнічного режиму в дитячих дошкільних закладах і підготовленості обслуговуючого персоналу, дітей і їх батьк

                   

                    Педикульоз

Педикульоз (завошивленість) – паразитування на тілі людини вошей, що супроводжується порушенням цілісності шкіри в результаті укусів.

Воші проходять життєвий цикл розвитку від стадії  відкладеного яйця (гниди) до статевозрілої особи близько 15 днів. Гниди мають сірувато-білий колір та добре видні неозброєним оком. Укус воші викликає подразнення шкіри, свербіж. Головні воші можуть жити не тільки на волосяній частині голови, але й на бровах, віях, вусах, бородах. Педикульоз одежний викликає одежна воша, яка поселяється в складках білизни, одягу, особливо у швах. Як головні, так і одежні воші можуть голодувати до 10 днів. Вони можуть переносити збудників висипного та зворотного тифу.  

Передача головної воші може статися при прямому контакті з хворою людиною, користуванні спільними головними уборами, хустками, гребінцями, одежної – через одяг, білизну.

Лікування – обробка місць ураження протипедикульозними засобами, часте миття з милом, дезінсекція натільної та постільної білизни кип’ятінням з наступним прасуванням гарячою праскою, обробка верхнього одягу у дезкамерах.

Профілактика педикульозу – регулярний догляд за волоссям (миття, стрижка, розчісування); використання тільки індивідуальних головних уборів, хусток, гребінців; миття тіла з милом; своєчасна зміна одягу та постільної білизни (не рідше 1 разу на 7 днів); підтримка в чистоті житла, дотримання правил особистої гігієни; недопущення випадкових статевих зв’язків.

Обробку дітей з педикульозом проводять у спеціально відведеному приміщенні, де повинна знаходиться Протипедикульозна укладка. Протипедикульозні засоби застосовуються строго відповідно до етикетки. Дітям до 3-х років, дітям із захворюваннями шкіри, з проявом алергії до медичних та косметичних засобів заборонено застосовувати педикуліцидні засоби. Їм рекомендується стрижка волосся або щоденне прочісування волосся чистим гребенем 2-3 рази на день. Приміщення миють гарячою водою з милом і кальцинованою содою. Прибирання приміщення проводять не раніше 2 годин після закінчення дезінсекції.

Діти і комп’ютер

Чинники ризику  впливу  комп’ютерів на здоров’я дітей: проблеми, пов’язані з електромагнітним випромінюванням;проблеми зору;проблеми, пов’язані з м’язами і суглобами;стрес, депресія і інші нервові розлади, викликані впливом комп’ютера на психіку людини.

Високі рівні електромагнітного випромінювання концентруються навколо пристрою у вигляді електромагнітного поля та викликають розлади нервової системи, зниження імунітету, розлади серцево-судинної системи.Мінімізувати згубний вплив електромагнітного випромінювання можна наступним чином: системний блок і монітор розташуйте якнайдалі від дитини, не допустимо залишати комп’ютер включеним на тривалий час, якщо його не використовують. Монітор необхідно поставити в кут кімнати, щоб випромінювання від нього поглиналося стінами. Проблеми зору – це найпоширеніша проблема негативного впливу комп’ютера на здоров’я дитини. М’язи, які управляють очима і фокусують їх на певному предметі, втомлюються від надмірного навантаження. Потенційна втома очей існує при будь-якій роботі, в якій бере участь зір, але найбільш велика вона, коли потрібно розглядати об’єкт на близькій відстані. Проблема ще більше зростає, якщо така діяльність пов’язана з використанням пристроїв високої яскравості, наприклад, монітора комп’ютера. У дітей особливо часто втомлюються очі тому, що їх очі і м’язи, які ними управляють, ще не зміцніли. Читання понад міру, необмежене за часом просиджування перед телевізором або комп’ютером вимагають від молодих очей серйозної напруги. Найчастіше стомлюваність зору призводить до того, що діти стають млявими і дратівливими. Так, ці наслідки виникають не обов’язково тільки при роботі за комп’ютером. Але якщо діти сильно захоплені комп’ютером, що весь вільний час проводять за клавіатурою, то ця «неприємність» може перерости в щось більше, що зажадає корекції в ранньому віці. . На щастя, більшості цих проблем вдається достатньо легко уникнути, якщо застосовувати звичайні запобіжні заходи – це обмежити кількість часу, що проводиться дітьми за комп’ютером без перерви. Так, дитина віком до 12 років може перебувати за комп’ютером не більше 20 хвилин на день, після 12-ти років — не більше двох годин. Головне при цьому — робити перерви.Ідеальною «розрядкою» між комп’ютерними заняттями може бути фізична активність, що не вимагає напруги зору – прогулянка, гра в м’яч на повітрі або навіть похід з дорослими в магазин. Уникнути проблем, пов’язаних з використанням комп’ютера, допоможуть наступні прості вправи.

1. Закрийте очі, не напружуючи очні м’язи, рахуйте: «один, два, три, чотири». Широко розкрийте очі і подивіться удалину, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повторіть вправу 4-5 разів.

2. Подивіться на кінчик носа, рахуйте: «один, два, три, чотири». Переведіть погляд удалину, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повторіть вправу 4-5 разів.

3. Не повертаючи голови (голова прямо), робіть поволі кругові рухи очима вгору – управо – вниз – вліво і у зворотний бік: вгору – вліво – вниз – вправо. Потім подивіться удалину, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повторіть вправу 4-5 разів.

4. При нерухомій голові переведіть погляд вгору, рахуйте: «один, два, три, чотири», подивіться прямо, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість».

Аналогічним чином переводите погляд вниз – прямо, управо – прямо, вліво – прямо, по діагоналі в одну і іншу сторони і прямо. Повторіть вправу 3-4 рази.

Проблеми, пов’язані з м’язами і суглобами. Найчастіше це просто оніміння шиї, біль у плечах і попереку або коліки в ногах. Але бувають, проте, і серйозніші захворювання. Найбільш поширений кистьовий тунельний синдром, при якому нерви руки ушкоджуються унаслідок частої і тривалої роботи на комп’ютері (професійне захворювання програмістів, машиністів і людей, робота яких ведеться в основному на комп’ютері). У дітей такі проблеми виникають рідко, оскільки вони не проводять стільки часу за комп’ютером, як дорослі професіонали. Обов’язково прослідкуєте, щоб стілець, на якому сидить дитина, не був дуже високим або дуже низьким. Примушуйте дитину під час занять за комп’ютером не горбитися. Якщо ви виробите у нього звичку сидіти рівно і дивитися прямо на комп’ютер, то найімовірніше йому вдасться в майбутньому уникнути проблем з м’язами і суглобами. Стрес, депресія і інші нервові розлади, викликані впливом комп’ютера на психіку людини.

Спілкування з комп’ютером, особливо з ігровими програмами, супроводжується сильною нервовою напругою, оскільки у відповідь вимагає швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини явну втому. Працюючи за комп’ютером, він отримує своєрідний емоційний стрес. Необхідний серйозний контроль з боку батьків за змістом ігор і спрямованістю сайтів, які дитина відвідує в Інтернеті. Необхідно повністю захистити дитину від злих і жорстоких ігор. Але навіть якщо гра або програма орієнтована на вік вашого малюка, не можна просто запустити її на комп’ютері і залишити дитину з нею наодинці. Навіть найкращі комп’ютерні ігри та програми роблять життя однобоким, а розвиток – неповноцінним. Комп’ютерні ігри стимулюють ділянки головного мозку, які відповідають за зір та рух. Але при цьому у дітей, що проводять довгі години за комп’ютерними іграми, не розвиваються лобові частки мозку. А саме там знаходяться ділянки, відповідальні за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання, які повинні розвиватися до зрілого віку.Залежність дитини від комп’ютера — проблема, з якою доволі часто стикаються батьки. 10-14% підлітків в Україні страждають від комп’ютерної залежності або ігроманії. Комп’ютерна залежність шкодить абсолютно всьому. Це біда для сім’ї. Є певні ознаки, за якими батьки можуть самотужки визначити, що в дитини виробилася залежність і їй необхідна допомога спеціаліста:

1.Ейфорія від гри.

2.Невміння визначити час закінчення гри.

3.Роздратування, коли хтось просить відволіктися від гри.

4.Ідентифікація з героєм гри.

5.Чаювання, прийоми їжі перед монітором.

6.Гра на комп’ютері стає альтернативою сну, відпочинку.

7.Агресивна поведінка, замкнутість. Дитина не хоче спілкуватися, а якщо щось каже, то крізь зуби, на підвищених тонах.

Процес звикання можна обірвати, зацікавивши чимось малечу – наприклад малюванням, танцями, гімнастикою або футболом. В протилежному випадку вже не обійтися без допомоги спеціаліста. Але навіть звернувшись до психолога чи психотерапевта, батьки повинні усвідомлювати, що порятунок від ігроманії – спільне завдання. Над цим повинні працювати всі: психолог, батько і мати і, звісно, дитина.

Профілактика порушень постави у дітей (поради батькам)

З першого ж дня в школі хребет дитини починає отримувати підвищені навантаження. Гіподинамія, незручні меблі вдома і в школі, тривале вимушене неправильне положення тіла, відсутність навику правильної постави, неправильно підібраний портфель або ранець – все це погіршує стан опорно-рухового апарату. Є навіть такий тип порушення постави, який інколи називають «шкільним сколіозом».Можна сказати, що без спеціальних заходів профілактики неправильна постава гарантована практично кожному учню. «Спеціальні заходи» – звучить занадто грізно. Насправді це лише дотримання елементарних правил, що не так уже і важко.Почнемо з того, як першокласник сидить, коли робить уроки. Найчастіше- в напівтемряві, за обіднім або письмовим столом, розрахованим на дорослого, і на дорослому стільці. Край столу при цьому знаходиться на рівні підборіддя, плечі – вище вух, спина, щоб обпертися на спинку стільця, вигинається так, що навіть дивитися на неї боляче. Або другий варіант: дитина сидить боком на краєчку стільця, формуючи собі класичну сколіотичну поставу. Або тримає книгу на колінах…Необхідно підготувати вдома робоче місце школяра.

• Це повинно бути добре освітлене місце, бажано ближче до вікна. Якщо все ж таки темно, настільну лампу встановіть так, щоб світло падало зліва.
• Купіть дорогий, але зручний стілець на гвинтах і шарнірах, у якого ви зможете підігнати і висоту сидіння, і його глибину, і нахил спинки.
• Глибина сидіння стільця повинна бути трохи меншою відстані від крижів (російською- крестца) до підколінної ямки.

• Край столу повинен знаходитися на рівні сонячного сплетіння. При цьому трохи розставлені лікті вільно спираються на нього, а поверхня зошиту повинна знаходитись на оптимальній відстані від очей – 30-35 см. Для перевірки можна поставити лікоть на стіл і підняти голову, дивлячись прямо перед собою. Середній палець повинен знаходитися на рівні кута ока.
• Під ноги дитині підставте стільчик такої висоти, щоб вони не звисали в повітрі і не піднімалися догори. Гомілковоступневі, колінні і тазостегнові суглоби повинні бути зігнуті під прямими кутами, стегна – лежати на сидінні, приймаючи на себе частину ваги тіла.
• Книги бажано ставити на пюпітр на відстані витягнутої від очей руки. Це дозволяє малюкові тримати голову прямо (знімає навантаження на шийний відділ) і попереджає розвиток короткозорості. Ну і, звичайно, забезпечте гарне освітлення робочого місця.
• Навчіть дитину сидіти прямо, з рівномірною опорою на обидві ноги і сідниці. Груди повинні бути майже впритул наближені до столу, лікті розташовуватися симетрично і спиратися на стіл. Зошит треба повернути приблизно на 30 градусів, щоб малюкові не доводилося повертати тулуб. Відстань від очей до книжки повинна становити 30-35 см, а від очей до екрана комп’ютера – не менше 50 см. Нахиляти голову треба якнайменше. Можна, і навіть бажано, по можливості спиратися підборіддям на вільну руку, але при цьому не можна нахиляти голову і тулуб убік.
• Час від часу при сидінні треба трохи міняти позу. Через кожні 30 – 45 хвилин занять слід встати та походити 5 – 10 хвилин.
• Слідкуйте, щоб у дитини не виникла звичка сидячи класти ногу на ногу, підігнувши ногу під себе, прибирати зі столу і звішувати неробочу руку, сидіти боком до столу, із зігнутою спиною.
• Сучасне людство, як відомо, веде сидячий спосіб життя, звичка сидіти правильно, мінімально навантажувати хребет, так само необхідна і корисна, як звичка чистити зуби.

А що ще можна зробити для профілактики порушень постави і хвороб хребта?

• Повноцінно харчуватися, щоб зростаючому організмові вистачало калорій, мінеральних речовин, мікро-і макроелементів, вітамінів і всього іншого, що міститься у здоровій їжі.
• Спати на рівному ліжку з жорстокою підставою і м’яким матрацом, з невисокою, бажано спеціальною ортопедичною подушкою. Тоді нормальні фізіологічні вигини хребта будуть зберігатися і під час сну. Привчіть дитину спати на спині або на боці, а не на животі або скрутившись «калачиком».
• Повернувшись зі школи, дитина повинна відпочити, а для молодших школяриків не зайве годинку-дві поспати, щоб м’язи змогли розслабитися і відпочити, а тоді вже сідати за уроки.
• Дитина обожнює читати в ліжку? Читати в ліжку можна, але обережно. Необхідні хороше освітлення, поза, яка зберігає фізіологічні вигини (напівлежачи на великій і достатньо жорсткій подушці з невеликим валиком під попереком), і пюпітр або покладена на коліна подушка, щоб книга знаходилася подалі від очей, а руки лежали на опорі і не навантажували шийний відділ хребта. У такому положенні навантаження на хребет майже повністю відсутнє.
• Підбираючи шкільну сумку, надайте перевагу рюкзаку, особливо для учнів 1-4 класів. Тепер навіть можна придбати ортопедичний рюкзак, на якому є невеличкі «пухирці-масажери» для спини. Недоліки ж шкільної сумки у тому, що її одягають на одне плече. Плече при цьому доводиться постійно тримати піднятим. Ремінь сумки необхідно перекинути через шию. Не потрібно брати портфель завжди однією і тією ж рукою.
• Коли дитина збирає ранець у школу, батьки повинні проконтролювати, щоб вона випадково не поклала непотрібних речей. Вага підручників із шкільним приладдям для учнів 1-2 класів не повинна перевищувати 1,5-2,0 кілограми, 3-4 класів – 2,0-2,3; 5-6 класів – 2,3-3,0; 7-8 класів – 3,0-3,5; 9-11(12) класів – 3,5-4,5. При цьому, ще додається вага ранцю, яка не повинна перевищувати кілограма.
• Одягайте дітей відповідно до їхнього фізичного розвитку. Ніколи не шийте «на виріст».
• Ну і, звичайно, дитині необхідно побільше рухатися і хоча б по 20-30 хвилин у день займатися фізкультурою. Якщо школяреві важко це робити вранці, тоді можна займатися корисною фізкультурою протягом дня або ввечері за дві години до сну. Зовсім неправі батьки, які звільняють фізично ослаблених школярів від занять фізкультурою – цим вони тільки шкодять дитячому здоров’ю. Батьки, навпаки, повинні слідкувати за фізичним здоров’ям своєї дитини, намагатися, щоб школяр відвідував спортивні гуртки.
• Спортивні гуртки – це прекрасно, але вид спорту і інтенсивність навантажень слід підбирати у відповідності зі станом здоров’я. Найменш небезпечні і найбільш корисні для хребта – плавання, танці, лижі, ковзани, художня гімнастика та інше. Приймають у ці секції дітей з 5 – 6 річного віку.

Попередження дитячого побутового і вуличного травматизму

Діти, а особливо дошкільнята, мають великий надлишок енергії. Тому основне завдання батьків,вихователів дитячих закладів є правильне її спрямування. Щоб запобігти попаданню стороніх предметів в дихальні шляхи батькам і працівникам ДНЗ необхідно:

     –    відучувати дітей від поганої звички все брати в рот;

• заборонити гратись з насінням, квасолею, кісточками з ягід, дрібними предметами;
• м’ясо і рибу потрібно подавати без кісточок;
• під час їжі забороняти говорити, сміятись, бігати, гратись;
• не можна давати іграшки які легко ламаються чи розбираються на дрібні частини;
• якщо є підозра що сторонє тіло потрапило в дихальні шляхи потрібно терміново звернутись до лікаря;
• потрібно проводити серед батьків розяснювалбну роботу щодо профілактики попадання стороніх тіл в дихальні шляхи.

            Щоб попередити поранення очей у дітей:

-Насамперед не залишати дітей без нагляду.

-Не давати гратись гострими і ріжучими предметами.

-Проводити роз’яснювальну роботу серед батьків.

     Щоб попередити опіки не можна залишати дітей без нагляду особливо на кухні, не давати гарячу їжу, зробити мінімальний доступ до  електроприладів, проводів, гірлянд. Якщо ж загорівся одяг потрібно накинути на нього покривало або іншу річ, щоб припинити доступ кисню.При поширених опіках потерпілого слід завернути в чисте простирадло і госпіталізувати. При легких опіках слід використовувати охолоджуючі водні примочки, які слід часто міняти, щоб зменшити біль. При більш тяжких опіках слід накладати повязки змочені в розчині марганцевокислого калію, при цьому не можна проколювати пухирі, присипати порошком, змащувати мазями обпечені місця.

Особливо небезпечний електричний струм для маленьких дітей, які без нагляду дорослих можуть гратись електроприладами, вмикати їх в електричну мережу. Батьки, вихователі д\з повинні слідкувати за ними, щоб діти не залишались біля включених електроприладів, не грались ними, не вмикали їх самостійно.

Значне місце серед дитячих захворювань займають травми  вивихи і переломи, які можуть виникнути внаслідок падіння зі стільців, ліжок, сходів, гірок, дерев і т.д. ці травми можна попередити, якщо в групах д\з буде відповідна дисципліна і порядок, якщо дорослі будуть слідкувати за тим як граються діти в д\з і вдома.

При переломах і вивихах слід надати першу допомогу. Перша допомога полягає в тому, щоб поламані частини тіла (рука, нога, пальці) були приведені в нерухомий стан, для цього використовують спеціальні шини (за їх відсутності можна використати гілки, палки, картон, лижі, здорову кінцівку, або тулуб). Шини обгортають ватою, одежею, мохом і примотують до пошкодженої кінцівки. Якщо при переломі є поранення рану слід спочатку обробити антисептиком і перемотати чистим бинтом чи  тканиною. Якщо рани немає шину можна накладати поверх одежі. Після надання ПМД дитину слід доправити в лікувальний заклад.

Дуже часто трапляються ДТП за участю дітей, що призводить до важких травм, а іноді і до летального завершення. Тому в д\з, а також вдома дорослі повинні привчати дітей до елементарних правил дорожнього руху і привчати до дисципліни на вулиці. Слід роз’яснювати дітям чому вони мають гратись лише у відведених для цього місцях, не вибігати на дорогу. Потрібно проводити бесіди, читати лекції для батьків, щоб у сім’ї прищеплювали дітям навики правил дорожнього руху.

Що робити, коли випадково розбили термометр

Майже кожен з нас побував у подібній ситуації: необережний рух — і розбився термометр. Рідкий метал миттєво розлетівся дрібними бризками-кульками. Відомо, що навіть мала кількість ртуті, яка «втекла» з оболонки скляного термометра, небезпечна… У закритому приміщенні при тривалому вдиханні це загрожує серйозними проблемами. За твердженнями фахівців, отруєння рідким металом протікає поволі, тривалий час без чітких симптомів захворювання — позначається слабкість, дратівливість, нудота, схуднення. У результаті ртутне отруєння призводить до неврозу й ураження нирок.

Отож прибирати цю сріблясту речовину треба ретельно й швидко. Як саме? Пропонуємо поради оперативно-рятувальної служби.

Передусім слід негайно вивести з приміщення дітлахів: блискучі кульки виглядають вельми привабливо, і малеча може їх проковтнути. У цьому випадку без лікарської допомоги не обійтися — ртуть може спричинити серйозні ушкодження слизових оболонок травного тракту. Також потрібно ізолювати тварин — шерсть легко вбирає ртуть і стає джерелом випаровування металу.

Місце, де вона розлита, краще підсвітити. Для цього на деякій відстані від забрудненої ділянки поставте електричну настільну лампу так, щоб світло падало на ртутну калюжку збоку. Тоді всі сріблясті краплини буде видно, як на долоні, і можна буде приступати до їх збирання, одягнувши на руки гумові рукавички й захистивши відкриті ділянки шкіри.

Віник або жорстка щітка для збирання ртуті не підходять, найкраще збирати ртутні горошини, накочуючи їх на аркуш паперу іншим м’яким аркушем. Також зручно збирати її ватним тампоном, змоченим олією.

Рідину, що потрапила у щілини підлоги, слід посипати піском, разом з яким вона легко вимететься м’яким пензликом на папір. Можна використати шматочки вати, змочені 0,2 % розчином марганцівки. З вати або з аркуша паперу ртуть треба акуратно струшувати в наповнену водою або розчином марганцівки скляну ємність. Туди ж висипте пісок, що містить ртутні частинки, і ртуть, що залишилася в розбитому термометрі. Можна також «засмоктати» кульки в гумову грушу.

Для знезараження (адже частинки ртуті можуть бути настільки малі, що їх не видно) треба провести дезінфекцію. Місце розливу слід змочити 0,2% розчином марганцівки або мильно-содовим розчином (30 г соди й 40 г мила на літр води). Непогано протерти будь-яким із цих розчинів близько розташовані від забрудненої ділянки дерев’яні й металеві поверхні. Через 1,5-2 доби дезінфікуючий розчин можна змити чистою водою.

Якщо ртуть потрапила на одяг, то його треба терміново обробити: спочатку промити в холодній воді протягом 30 хвилин, потім ще 30 хвилин — у мильно-содовому розчині при температурі 70-80° С, потім 20 хвилин за такої ж температури в лужному розчині і добре прополоскати в холодній воді.

Після всіх цих процедур ліквідатору маленької ртутної аварії для профілактики отруєння треба пити якнайбільше рідини, оскільки ртутні утворення виводяться з організму через нирки.